Відшкодування моральної шкоди членам сімей військовослужбовців, які загинули під час проведення антитерористичної операції, відбувається в порядку, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не в порядку, визначеному Законом України «Про боротьбу з тероризмом». В Україні відсутній закон про визначення порядку та умов відшкодування державою моральної шкоди внаслідок злочину в разі засудження осіб у порядку спеціального судового провадження (in absentia) та в разі, коли ці особи перебувають поза межами території, яка підконтрольна Україні.
Моральна шкода, заподіяна членам сімей військовослужбовців, які загинули під час проведення антитерористичної операції внаслідок вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ст. 258 «Терористичний акт» КК, підлягає відшкодуванню з обвинувачених у разі, якщо суд установив наявність причинного зв’язку між протиправними діями обвинувачених і шкодою, заподіяною потерпілим у зв’язку із загибеллю їхніх рідних та близьких, вину цивільних відповідачів у заподіянні цієї шкоди.
Обставини справи: суд першої інстанції визнав доведеним, що у зв’язку із
вчиненням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 3 ст. 258 КК, загинуло 40 військовослужбовців і 9 членів
екіпажу, які 04.06.2014 перебували на борту літака, внаслідок чого 39
потерпілим, які є родичами загиблих, було завдано моральну шкоду.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватими та засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 258 КК; ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 258; ч. 2 ст. 260; ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 – ч. 2 ст. 437 КК; ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 258 КК та солідарно стягнув із засуджених на користь 39 потерпілих по 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинувачених у порядку спеціального судового провадження (in absentia) у зв’язку з їхнім перебуванням на тимчасово окупованій території
України.
Апеляційний суд скасував цей вирок в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 260; ч. 2 ст. 437 КК та призначив новий розгляд у суді першої інстанції, постановив вважати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного окремо,
засудженими за ч. 3 ст. 258 КК, а також змінив цей вирок в частині розподілу
процесуальних витрат, залишивши в іншій частині вирок без зміни.
Апеляційний суд на підставі системного аналізу ч. 2 ст. 1168 ЦК, ч. 3 ст. 5, ч. 1 ст. 19, частин 2, 3 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» зробив висновок, що законодавець розмежував суб’єктний склад осіб, які мають право на відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, а саме: громадян, яким спричинена шкода терористичним актом (ч. 1 ст. 19 Закону), а також осіб, які беруть участь у боротьбі з тероризмом (ст. 21 Закону), та погодився з місцевим судом, що відшкодування шкоди членам сім’ї військовослужбовців та особам, що перебувають на утриманні військової служби, що загинули під час проведення АТО, відбувається в порядку, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей», а тому обов’язок відшкодувати
потерпілим моральну шкоду має бути покладено саме на обвинувачених.
Також апеляційний суд не встановив жодних доказів на підтвердження можливої неплатоспроможності обвинувачених.
У касаційній скарзі представник потерпілих просить змінити судові рішення, що оскаржуються, в частині вирішення цивільних позовів та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь потерпілих по 500 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат указує на те, що місцевий суд не визначив обставин, які могли б свідчити про платоспроможність обвинувачених. Адвокат наголошує, що в матеріалах провадження містяться дані про відсутність як самих обвинувачених на території, підконтрольній Україні, так і відсутність у них будь-якого майна, чи
рахунків у банках України, що свідчить про їх неплатоспроможність.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС погоджується з рішенням судів попередніх
інстанцій та вважає, що у цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення
моральної шкоди на підставі ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»
на користь потерпілих з Держави.
З огляду на зміст частин 1, 2 ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» реалізація права на отримання відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, поставлена в залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України такої шкоди відсутній як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду провадження касаційним судом. Більше того, у законодавстві України відсутня не тільки процедура виплати зазначеного відшкодування (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2014 у справі «Будченко проти України» (Budchenko v. Ukraine), заява No 38677/06, § 42), але й чіткі умови, необхідні для заявлення такої вимоги до держави про надання відповідного відшкодування (mutatis mutandis ухвала ЄСПЛ щодо прийнятності від 30.09.2014 у справі «Петльований проти України»).
Передбачене в ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування державою відповідно до закону шкоди, завданої терористичним актом, не породжує без спеціального закону легітимного очікування на отримання від держави України відшкодування за моральну шкоду, завдану позивачам внаслідок загибелі їх рідних та близьких, які брали безпосередню участь в АТО та постраждали внаслідок терористичного акту.
У законодавстві України немає юридичної основи, що дає змогу визначити
конкретний майновий або немайновий інтерес позивачів щодо права вимоги на
підставі Закону України «Про боротьбу з тероризмом» до держави про
відшкодування ним моральної шкоди, завданої у зв’язку із загибеллю
військовослужбовців, які брали безпосередню участь в АТО.
Суд першої інстанції, встановивши наявність причинного зв’язку між протиправними діями обвинувачених і шкодою, заподіяною потерпілим, у зв’язку із загибеллю їх рідних та близьких і наявністю вини цивільних відповідачів у заподіянні цієї шкоди, врахувавши положення ч. 1 ст. 1207 ЦК, прийшов до обґрунтованого висновку, що саме на обвинувачених має бути покладено обов’язок відшкодувати потерпілим моральну шкоду, спричинену загибеллю 49 військовослужбовців, які 14.04.2014 знаходилися на борту літака.
ККС також звертає увагу на відсутність закону про визначення порядку та умов відшкодування державою моральної шкоди внаслідок злочину у разі засудження осіб в порядку спеціального судового провадження та у разі, коли ці особи перебувають поза межами підконтрольної території України.
Крім того, доводи представника потерпілого про неплатоспроможність засуджених є безпідставними, оскільки матеріалами провадження вказані
обставини не підтвердженні.
ККС звертає увагу на те, що апеляційний суд правильно врахував, що відшкодування шкоди членам сім’ї військовослужбовців та особам, що
перебувають на утриманні військової служби, що загинули під час проведення АТО, відбувається зокрема у порядку, передбаченому Законом України «Про
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При
цьому, як видно із апеляційної скарги представника потерпілих, останній у своїй
скарзі підтверджував, що одноразова грошова допомога була виплачена за
рахунок Державного бюджету України рідним загиблих внаслідок збиття
14.06.2014 літака.
Постанов колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 28.02.2023 у справі No 426/1211/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109433441