Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не є доказом у розумінні статей 84, 99 КПК

Невідкриття постанови суду про дозвіл на проведення НСРД до передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами. Лише у разі відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД суд може поставити під сумнів допустимість отриманих результатів НСРД як доказів.

ВС розглянув касаційну скаргу на вирок суду першої інстанції та ухвалу суду
апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1, засудженого за ч. 4 ст.187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, ОСОБА_3, засудженого за ч.3 ст. 187, ч. 2 ст. 15. п. 9 ч. 2 ст. 115 КК, ОСОБА_2,
засудженого за ч. 3 ст. 187 КК.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано необхідності дотримання сторонами кримінального провадження положень ст. 290 КПК та відкриття сторонами одна одній усіх матеріалів після закінчення досудового розслідування, а також те, що недотримання цих вимог є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими доказами.

ВС оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів вказаного кримінального провадження, під час досудового розслідування та в суді першої інстанції в порядку ст. 290 КПК ухвали
слідчих суддів, якими надано дозвіл на проведення НСРД, стороні захисту не відкривалися. Зі змісту ухвали апеляційного суду від 25.05.2018 вбачається, що в даному кримінальному провадженні копії ухвал слідчих суддів були долучені до провадження та відкриті сторонам лише під час апеляційного розгляду. Втім,
колегія суддів апеляційного суду у своїй ухвалі передчасно зазначила, що будь-яких сумнівів щодо належності та допустимості доказів, які суд першої інстанції поклав в основу обвинувального вироку щодо засуджених, не вбачає.

Системне тлумачення ст. 290 КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В ухвалі слідчого судді про проведення НСРД немає жодних відомостей, які можуть бути
доказами у конкретному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується.

Докази у вигляді результатів НСРД повинні бути безумовно відкриті стороні
захисту в порядку, визначеному ст. 290 КПК. Однак процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, можуть бути надані і під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД
недопустимими доказами. Лише у разі відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідних ухвал
слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД суд може поставити під сумнів
допустимість отриманих результатів НСРД, як доказів. Якщо відповідні ухвали
будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, то він на основі
оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для
проведення НСРД, з урахування позицій сторін, у тому числі з урахуванням позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не є доказом у розумінні статей 84, 99 КПК, у ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази. Водночас така ухвала є процесуальною підставою для отримання доказу, а тому повинна бути надана стороні захисту для забезпечення принципу змагальності не пізніше, ніж під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Процесуальні підстави для проведення НСРД повинні бути враховані судом першої інстанції під час всебічної оцінки доказів, отриманих у результаті
проведення НСРД. Суд на основі комплексної оцінки доказів, отриманих у результаті НСРД, за умови дотримання принципу змагальності повинен перевірити процесуальну підставу для їх отримання та вирішити питання про їх допустимість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вирішуючи питання допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, всупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином не перевірив процесуальних підстав проведення таких негласних слідчих
(розшукових) дій та дійшов передчасного висновку, що будь-яких сумнівів щодо
належності та допустимості доказів, які суд першої інстанції поклав в основу
обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не вбачає.

Детальніше з текстом постанови ВС від 17.09.2019 у справі No 285/3351/13-к (провадження No 51-7250км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/84545640

Аналогічну позицію ВС висловив у постановах:

  • від 05.11.2019 у справі No 128/6255/14-к (провадження No 51-837км19), детальніше з текстом якої можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/85582417
  • від 14.11.2019 у справі No 757/11968/14-к (провадження No 51-6848км18), детальніше з текстом якої можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/85806682
  • від 08.08.2020 у справі No 753/22109/16-к (провадження No 51-577км20), детальніше з текстом якої можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90872627

Детальніше з текстом постанови ВП від 16.01.2019 у справі No 751/7557/15-к (провадження No 13-37кс18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298340 а з текстом постанови
ВП від 16.10.2019 у справі No 640/6847/15-к (провадження No 13-43кс19) – за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/85174578