Умисний підпал потерпілого з використанням легкозаймистої речовини, що спричинив особливі страждання та смерть, кваліфікується як умисне вбивство з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК). Тушіння вогню на потерпілому не спростовує умислу на вбивство і не є підставою для перекваліфікації на іншу статтю КК.
Обставини справи
обвинувачені з мотивів помсти, після завданням потерпілому ударів по тілу, облили його легкозаймистою речовиною та підпалили його одяг. Переконавшись, що потерпілий горить, обвинувачені покинули місце вчинення злочину. Згодом потерпілого було госпіталізовано, однак наступного дня від отриманих травм він помер у лікарні.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватими і засудили обвинувачених за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що кваліфікацію дій обвинувачених за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК здійснено без належного дослідження та мотивованого встановлення суб’єктивної сторони кримінального правопорушення (не з’ясовано наявність умислу на заподіяння смерті). Зазначає, що потерпілий на момент вчинення діяння був живий, а завдані ушкодження свідчать про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а не про умисел на позбавлення життя.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що як вбачається зі встановлених фактичних обставин, обвинувачені умисно облили потерпілого легкозаймистою речовиною і підпалили його, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. У результаті цих дій потерпілий, який зазнав особливих страждань та відчував нестерпний біль, помер наступного дня.
Колегія суддів ККС звертає увагу, що сам факт тушіння вогню на потерпілому не спростовує висновків про умисність дій обвинувачених на заподіяння смерті потерпілому, вчиненого з особливою жорстокістю, а тому не може бути підставою для перекваліфікації на будь-яку іншу статтю КК.
Крім того, як слушно зазначив місцевий суд, з матеріалів провадження та оцінених в сукупності показань свідків вбачається, що дії обвинувачених були узгодженими і послідовними, обидва заподіювали удари по тілу потерпілого, навіть коли той був на землі й не чинив ніякого опору. На спільність умислу, спрямованого на умисне вбивство, вказує механізм і спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, адже свідки бачили, як безпосередньо обвинувачені завдавали потерпілому ударів, навіть коли той лежав на землі, потім бачили в руках обвинувачених пляшку з рідиною, якою був политий потерпілий перед підпалом, при цьому свідок, показання якої суд визнав достовірними, прямо вказала на вчинення таких дій обвинуваченим, що свідчить про наявність єдиної спільної мети та узгодженість дій засуджених і про їхню попередню домовленість.
Показання обвинуваченого про те, що він намагався загасити вогонь, поливаючи потерпілого водою, не спростовують вчинення ним протиправного заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого, що спричинило його смерть.
Отже, про спрямування умислу обвинувачених саме на умисне вбивство потерпілого з особливою жорстокістю свідчить, зокрема, спосіб вчинення злочину, умисний підпал потерпілого, засіб його вчинення (легкозаймиста речовина), взаємовідносини між обвинуваченими і потерпілим.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 01.04.2026 у справі № 758/13281/21 (провадження № 51-4616км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/135577215
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.