Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції про задоволення скарги на дії державного виконавця та направив справу до районного суду для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд не вирішив питання щодо недотримання заявником та її представником десятиденного строку на подання скарги, не з’ясував обставин, на які посилається представник заінтересованої особи, стверджуючи про своєчасне звернення до суду із заявою про видачу виконавчого листа.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Направляючи справу до суду першої інстанції, апеляційний суд керувався положеннями п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України у поєднанні з положеннями ст. 379 ЦПК України.
Водночас з огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, така ухвала не є ухвалою в сенсі положення наведених норм процесуального права, а є судовим рішенням, яке ухвалюється по суті скарги (як завершення окремої стадії процесу).
За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції під час розгляду такої ухвали, є статті 375–378 ЦПК України.
Зазначені норми не передбачають права апеляційного суду при скасуванні таких ухвал направляти справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду з підстав, передбачених ст. 379 ЦПК України.
Встановивши, зокрема, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апеляційний суд відповідно до положень ст. 376 ЦПК України мав підстави для скасування судового рішення частково або повністю та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або для зміни судового рішення, розглянувши справу по суті.
Із постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.