В умовах воєнного стану військове командування може здійснювати примусове відчуження (реквізицію) майна, що перебуває у приватній власності громадян. Часто така конфіскація стосується автотранспортних засобів. Разом з тим треба розуміти, що таке відчуження навіть за умов війни не може бути свавільним і повинно відбуватись у порядку, передбаченому законодавством. А також важливо те, що незаконне відчуження може бути оскаржено в суді. Які ж правила для такого відчуження передбачені законодавством?
На це питання виданню «ІзбірКом» відповіла адвокатка приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в Одесі Юлія Лісова.
Питання примусового відчуження або вилучення майна в умовах військового стану регулюється статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 353 ЦК України, ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та ст. 3, 4, 9 ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Тільки в умовах воєнного чи надзвичайного стану
Так, стаття 41 Конституції України передбачає, що примусове відчуження майна допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Тому треба пересвідчитись, що такі стани офіційно оголошено.
Ким може здійснюватися?
Рішення про примусове відчуження або вилучення майна під час воєнного стану приймається винятково військовим командуванням або окремими його підрозділами, та за погодженням з органами місцевої влади. Військовим командування може прийняти рішення без погодження у місцевостях, де ведуться бойові дії.
Тому треба пересвідчитись, що існує рішення про відчуження, яке прийнято належним суб’єктом – саме військовим командуванням. І таке рішення погоджено обласною адміністрацією. Виключення, яке дозволяє не погоджувати таке рішення – віднесення території до місцевості, де ведеться бойові дії. Що має бути підтверджено також документом – рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України за відповідний період.
Яке має оформлюватись?
Реквізиція повинна супроводжуватись чітким документальним оформленням. Так, примусове відчуження або вилучення майна засвідчується підписанням акту, за формою встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998.
В акті має бути зазначено: назву військового командування та органу, що погодив рішення, відомості про власника майна, відомості про підстави, ознаки майна, розмір виплаченої компенсації тощо.
У разі примусового відчуження майна до акту додається документ, що містить висновок про ринкову вартість майна станом на дату його оцінки. Оцінка майна проводиться суб’єктами оціночної діяльності. У разі неможливості їх залучення – така оцінка проводиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно. Розмір оцінки може бути оскаржено в суді.
Обов’язкова ознака – суспільна необхідність
Лише наявність військового стану не виправдовує будь-яку конфіскацію. Виходячи з тлумачення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини, вилучення майна вважається правомірним, якщо воно є законним, здійсненим з легітимною метою та не покладає на власника надмірного тягаря, якщо йому забезпечене «належне відшкодування» вартості майна. Тобто, примусове відчуження майна громадян під час воєнного стану, може бути застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необхідності.
Навіть в умовах повномасштабної війни необхідно дотримуватись встановлених законом норм, зокрема щодо відчуження власності громадян. Інакше, примусове вилучення майна незаконне та тягне за собою кримінальну відповідальність (кваліфікація залежить від конкретних порушень під час відчуження).
Контроль за діяльністю військового командування, органів виконавчої влади в умовах воєнного стану здійснює Рада національної безпеки і оборони України («РНБО»). Тому, у разі потреби, можна звернутися до РНБО для розслідування факту порушення прав громадян або бізнесу у випадку наявності такого.
Крім цього, завжди є право звернення до суду господарської або загальної юрисдикції з вимогами про відшкодування збитків завданих незаконними діями органів держави або адміністративного суду щодо оскарження неправомірних дій таких органів.