Різні види альтернативного врегулювання спорів (АВС) потребують різних навиків. І те, що потрібно, аби стати медіатором, навряд чи знадобиться для того, щоб стати арбітром, та навпаки.
Про це повідомила Олена Перепелинська, Голова комітету НААУ з альтернативного врегулювання спорів в інтерв’ю Закон і Бізнес.
Важливо навчитися дистанціюватися від ролі адвоката. На відміну від адвоката, який захищає одну сторону та вважає тільки її позицію правильною, арбітр має залишатися нейтральним і неупередженим протягом усього часу розгляду справи аж до винесення рішення. У цьому аспекті є певна схожість між арбітрами та суддями, і в багатьох юрисдикціях судді у відставці стають арбітрами, інколи дуже гарними.
Проте арбітражний процес усе ж суттєво відрізняється від судового, і необхідно про це не забувати. Він набагато гнучкіший та дає сторонам можливість домовитися про багато аспектів арбітражної процедури. Арбітр приймає процедурні рішення, коли сторони не можуть домовитись, і він має забезпечити, щоб кожній стороні були дані рівні можливості представити свою позицію. Урешті-решт кожна сторона має бути впевнена, що всі її аргументи були почуті та враховані арбітрами при винесенні рішення.