Об’єднані палати Верховного суду Італії рішенням, зареєстрованим 26 липня 2026 року, визнали нечинним призначення італійського адвоката Ріккардо Ліотти спеціальним куратором дев’ятирічних сестер-близнючок з України — колишніх вихованок Чинадіївського дитячого будинку на Закарпатті, евакуйованих до Італії на початку повномасштабного вторгнення. Судодночасно сформулював правило загального значення: повноваження призначати опікунів, а також адвокатів-кураторів дітям з інших країн належить консулу держави походження дитини, і лише в разі, якщо консул цим правом не скористався, відповідне рішення може ухвалити італійський суддя.
Про це редакції розслідувань Суспільного розповіла адвокат Роза Емануела Ло Фаро, яка представляла українську сторону в цій справі.
Обставини справи
Український консул офіційно призначив дівчаткам як опікунку, так і адвокатку-кураторку, однак суд у справах неповнолітніх міста Катанії це проігнорував і призначив куратором італійського адвоката Ріккардо Ліотту. За словами тимчасової міжнародної опікунки дітей Юлії Динніченко, яка й подала касаційну скаргу до Верховного суду Італії, ухвалене тепер рішення є прецедентним, оскільки раніше італійські суди визнавали за консулом лише право призначати опікунів, а не адвокатів: «Це остаточне закріплення факту, що позбавленими піклування дітьми має опікуватися українська сторона».
Чому статус біженок дівчаток не переглянули
Хоча призначення Ліотти куратором визнано нечинним, це не означає автоматичного анулювання всіх його подальших дій у цьому статусі — зокрема здобутого дівчатками статусу біженок, який формально залишається чинним. За словами Ло Фаро, Ліотта під час розгляду заяви про біженство приховав від профільної комісії факт, що дівчатка вже мали законно призначену опікунку, тобто не були дітьми без супроводу дорослих. Динніченко пояснює, що Верховний суд не розглянув питання статусу біженок із суто процесуальної підстави: у її касаційній скарзі від 18 лютого 2024 року це питання не було заявлене, оскільки на той момент такого статусу дітям ще не надали — це сталося лише в травні 2024 року; про факт його отримання стало відомо вже під час розгляду справи у Верховному суді, коли Ліотта долучив відповідні документи до своєї відповіді на скаргу.
Наступний крок у справі, за словами Динніченко, буде адміністративним, а не судовим: звернення до Міністерства внутрішніх справ Італії, у віданні якого перебуває комісія, що надала статус біженок, із проханням його скасувати. Ло Фаро додає, що планує оскаржувати статус біженства всіх українських дітей, яким його надали в Італії всупереч волі призначених Україною опікунів і кураторів.
Чому це важливо: масштаб проблеми
На початку повномасштабного вторгнення близько п’яти тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, евакуювали до 19 європейських країн без централізованого плану маршрутів чи попередніх домовленостей. У березні 2022 року очолювана Динніченко організація «Нові межі» прийняла в Італії 21 українську дитину, зокрема 16 вихованців Чинадіївського дитбудинку. Частина дітей підпала під дію італійського «Закону Дзампи» 2017 року, за яким кожна дитина, яка прибуває до країни без батьків чи законних представників, автоматично отримує статус «неповнолітньої особи без супроводу», — і в низці випадків італійська влада не визнавала опікунів, призначених українською стороною (директорів дитбудинків, батьків-вихователів, тимчасових опікунів від громадських організацій), призначаючи натомість місцевих. Роком раніше Верховний суд Італії, розглянувши справи чотирьох інших українських дітей, уже визнавав Динніченко їхньою законною представницею — це рішення також стало прецедентом для інших справ. Попри це, сестер-близнючок під опіку Динніченко досі не повернули: вони живуть з італійською родиною, а їхня українська опікунка доступу до них не має.
Значення для адвокатської практики
Для адвокатів, які супроводжують справи українських дітей за кордоном, рішення закріплює принцип пріоритетності консульських повноважень над рішенням приймаючої держави щодо призначення як опікуна, так і адвоката-представника дитини, — і прямо поширює цей принцип (раніше визнаний лише щодо опікунства) на представництво дітей адвокатами. З огляду на масштаб евакуації дітей без супроводу до інших європейських країн це рішення може мати значення для подібних справ поза межами Італії, хоча його безпосередня юридична сила обмежена італійською юрисдикцією.
Довідково
Італійський «Закон Дзампи» (Legge Zampa, закон №47/2017) — про захист неповнолітніх іноземців без супроводу дорослих. Рішення Верховного суду Італії (Corte Suprema di Cassazione, Sezioni Unite) щодо справи чотирьох українських дітей (прецедент про визнання Юлії Динніченко законною представницею дітей, дата ухвалення редакцією не встановлювалася). Рішення Об’єднаних палат Верховного суду Італії, зареєстроване 26.07.2026, щодо куратора Ріккардо Ліотти — викладене виключно за переказом сторони українських опікунів (Юлії Динніченко) та представниці української сторони в цій справі (адвоката Рози Емануели Ло Фаро).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.