1 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини-інваліда ОСОБА_2, відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_2.
Суд установив, що рішенням районного у справі No 2-5210/10 за позовами ОСОБА_11 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 останню позбавлено батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_2 у зв ’язку із тим, що ОСОБА_3 не забрала дитину із пологового будинку без поважної причини і протягом шести місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування; рішення суду набрало законної сили.
Місцевий суд частково задовольнив позов батька про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та відшкодування моральної шкоди до матері, яка за лишила дитину в пологовому будинку – розрахував розмір аліментів у період роботи відповідача в розмірі 50% прожиткового мінімуму, а з моменту народження в неї дочки від іншого шлюбу – 30%; відмовив у позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами СК України.
Апеляційний суд скасував рішення суду та частково задовольнив позов:стягнув із матері на користь батька аліменти в розмірі 5 тис.грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, із 12 травня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, стягнув моральну шкоду.
Верховний Суд змінив мотивувальну та резолютивну частини постанови апеляційного суду з огляду на таке.
Аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України можуть субсидіарно застосовуватися для регулювання сімейних відносин.
Компенсація моральної шкоди має відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими пунктом шостим частини другої статті 18 СК України, істотно звужує їхнє право на захист.
Усвідомлення факту, що рідна мати залишила сина та відмовилась від нього, завдає йому душевних страждань, які ще більш загострюються на фоні наявних у дитини захворювань.
Апеляційний суд правильно вважав доведеним факт завдання моральної шкоди дитині, проте з урахуванням вимог розумності й справедливості Верховний Суд зменшив розмір моральної шкоди.
Щодо вимог про стягнення аліментів, то Верховний Суд зазначав, що судовий процес тривав із травня 2010 року, тобто майже 10 років, первісно звертаючись до суду, позивач просив визначити розмір аліментів у сумі 2 тис.грн щомісячно.
У червні 2010 року районний суд залишив позов батька без розгляду, однак до березня 2017 року, тобто протягом майже 7 років, позивач не цікавився розглядом справи.
Вказані обставини мають істотне значення для справи.
Позивач неодноразово збільшував розмір вимог про стягнення аліментів, у касаційному порядку визначений апеляційним судом розмір аліментів не оскаржував.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких такий платник аліментів не довів джерело походження коштів для їх оплати.
Апеляційний суд при визначенні розміру доходу відповідача врахував кошти, отримані нею від продажу квартири. Водночас згідно з висновком, викладеним у постанові об’єднаної палати КЦС ВС від 25 січня 2021 року у справі No 758/10761/13-ц, виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів.
Апеляційний суд правильно врахував стан здоров’я та матеріальне становище дитини, загальне матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів іншої дитини, нерухомого майна та грошових коштів.
Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року постанову апеляційного суду від 13 березня 2020 року змінено, стягнуто з матері аліменти на утримання малолітнього сина: за період із 12 травня 2010 року до 02 квітня 2017 року в розмірі 2 тис.грн щомісячно, із 3 квітня 2017 року до досягнення дитиною повноліття – в розмірі 5 тис.грн щомісячно, а також стягнено з неї 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої дитині; в решті –постанову апеляційного суду залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі No 2-3897/10 (провадження No 61-6791св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96498387