Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі No 758/8046/15-ц.
У справі, що переглядалася, встановлено, що 15 січня 2015 року між ТОВ «Клуб найкращих подорожей» та ОСОБА_10, яка діяла від імені туристів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, укладено договір на туристичне обслуговування No 97. Згідно з додатком до договору на туристичне обслуговування No 97 турист поручає, а туроператор через товариство зобов’язується організувати та надати туристичні послуги, а саме організувати проведення туристичного туру до Шри-Ланки на 9 ночей на двох осіб, який мав розпочатися 29 січня 2015 року.
16 січня 2015 року ОСОБА_3 сплатила ТОВ «Клуб найкращих подорожей» вартість туру в розмірі 39 780,00 грн, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера No 500001. У цей же день ТОВ «Клуб найкращих подорожей» за платіжним дорученням від 16 січня 2015 року No 86 було перераховано ТОВ «Дав Клуб» грошові кошти у розмірі 39 720,00 грн, сплачені позивачем за договором про туристичне обслуговування No 97. ТОВ «Дав Клуб» перерахувало ТОВ «Ньюз Тревел» грошові кошти у розмірі 35 938,50 грн за платіжним дорученням від 16січня 2015 року No 3648. Також встановлено, що вказані туристичні послуги позивачу надані не були.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016року відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту укладеного між сторонами договору випливає, що під час бронювання замовлених туристом туристичних послуг відповідач діяв як турагент, а не як туроператор, а туроператор товариство з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (далі – ТОВ «Ньюз Тревел»), який мав надавати послуги, не був залучений до участі у справі як відповідач, так само як не було залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Дав Клуб» (далі – ТОВ «Дав Клуб»), яке за договором з відповідачем є туроператором, а за договором з ТОВ «Ньюз Тревел» – турагентом. Разом з тим суд виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази порушення відповідачем прав позивача як споживача туристичних послуг, оскільки відповідач виконав взяті на себе зобов’язання за договором доручення на туристичне обслуговування, зокрема направив заявку на бронювання туристичних послуг та перерахував ТОВ «Дав Клуб» кошти за туристичні послуги.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2017 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб’єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, у разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни.
Проте у цій справі у відповідності до укладеного між сторонами договору та вимог закону саме відповідач зобов’язаний повернути позивачу одержані грошові кошти у зв’язку із невиконанням договору (ненадання послуг), оскільки відповідач не надав позивачу жодних документів для поїздки та відмовив у здійсненні оплаченої туристичної подорожі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених нею грошових коштів вважав обґрунтованими.
Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду та, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 03 липня 2013 року в справі No 6-42цс13, вважав, що за змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року No 325/95-ВР «Про туризм» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року No 1023-XII «Про захист прав споживачів», статей 610 і 611, частини п’ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб’єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб’єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
Таким чином, встановивши невиконання ТОВ «Клуб найкращих подорожей» умов укладеного договору про надання туристичних послуг, ВС дійшов висновку, що саме цей суб’єкт туристичної діяльності зобов’язаний нести відповідальність за відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої споживачу.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі No758/8046/15-ц(провадження No 61-11793св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/81263973
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:
- від 8 лютого 2018 року у справі No 591/4749/14-ц (провадження No61-1001св17) http://reyestr.court.gov.ua/Review/72243302
- від 3 травня 2018 року у справі No 523/15258/13-ц (провадження No 61-9281св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/73902403
- від 12 червня 2019 року у справі No 521/6321/15-ц (провадження No 61-18258св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/82669167
- від 29 липня 2019 року у справі No 522/160/16-ц (провадження No 61-33430св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/83387605