Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без задоволення касаційну скаргу представника потерпілої на ухвалу апеляційного суду, якою кримінальне провадження щодо обвинуваченого у статевих зносинах з особою, яка не досягла статевої зрілості (ч. 1 ст. 155 КК України в редакції від 25 вересня 2008 року), закрито через відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду про засудження особи до двох років позбавлення волі та закриваючи кримінальне провадження, послався на приписи ч. 1 ст. 5 КК України (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі) та зазначив таке. Після ухвалення вироку законодавець вніс зміни до ч. 1 ст. 155 вказаного Кодексу, згідно з якими кримінальна відповідальність за природні або неприродні зносини з особою, яка не досягла 16-річного віку, настає в разі вчинення цього злочину повнолітньою особою.
Як зазначено в постанові ККС ВС, доводи касаційної скарги, зокрема, про скасування судового рішення на тій підставі, що діяння особи слід кваліфікувати як зґвалтування (ч. 4 ст. 152 КК України), яке є більш тяжким кримінальним правопорушенням та яке стороною обвинувачення не інкримінувалось, − неприйнятні, адже вони суперечать закріпленим у ст. 7 КПК України засадам верховенства права, законності та забезпечення права на захист.
Крім того, касаційний суд указав на те, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі (ч. 1 ст. 5 КК України).
На момент вчинення інкримінованого особі кримінального правопорушення, відповідальності за ч. 1 ст. 155 КК України (в редакції від 25 вересня 2008 року) підлягала винна особа, котра досягла 16-річного віку в разі вступу в статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості.
Водночас 18 квітня 2018 року набрав чинності Закон України від 14 березня 2018 року № 2334-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації». Цим законом було внесено зміни до ст. 155 КК України, згідно з якими кримінальна відповідальність за природні або неприродні зносини з особою, яка не досягла 16-річного віку, настає в разі вчинення цього злочину повнолітньою особою. Тобто особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку.
Отже, диспозиція ч. 1 ст. 155 вказаного Кодексу в новій редакції, звузивши коло суб’єктів злочину, в цій частині поліпшує становище особи. Тому така зміна має на підставі ч. 1 ст. 5 КК України зворотну дію в часі та скасовує злочинність діяння, вчиненого особою віком до 18 років. Натомість обвинувачений на момент вчинення інкримінованого злочину був неповнолітнім. Тому з юридичної точки зору він не є суб’єктом зазначеного кримінального правопорушення.
Доктриною кримінального права визнається безспірним, що діяння є злочином лише за умови наявності всіх його ознак, тобто елементів складу кримінального правопорушення, до яких належить і суб’єкт. Оскільки з урахуванням законодавчих змін особа не є таким суб’єктом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
До того ж у касаційній скарзі не міститься жодних аргументів про неправильне застосування апеляційним судом положень ст. 5 КК України. У зв’язку з цим, зважаючи на приписи КПК України, якими встановлено межі касаційного перегляду оспорюваного рішення, колегія суддів ККС ВС також не мала правових підстав ставити під сумнів висновки в ухвалі з указаного питання й погіршувати становище особи.
Постанова ККС ВС у справі № 672/1589/17 (провадження № 51-4194км19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/90385185, окрема думка судді − http://reyestr.court.gov.ua/Review/90411109.