На початку липня в Національній асоціації адвокатів України була створена Робоча група з напрацювання пропозицій по подоланню неефективності в діяльності Верховного суду. Про основні завдання роботи цієї групи і проблеми, які невизначена позиція ВС створює для всього суспільства, AdvokatPost поговорив з очільником групи, адвокатом Олександром Готіним.
Скажіть, будь ласка, чим була обумовлена необхідність створення Робочої групи НААУ з напрацювання пропозицій по подоланню неефективності в діяльності Верховного суду?
В суспільстві вже давно і гостро стоїть запит: закон один для всіх. Кожен має на це право й, відповідно, очікує, що в разі розгляду справи в суді рішення буде законним незалежно від статусу і можливостей учасників справи. Суд має однаково до всіх ставитися, не зважаючи на посади, регалії, соціальний статус, наявність впливових друзів чи зв’язків, майновий стан. Неоднакове застосування закону породжує дискримінацію, нівелює принцип рівності громадян перед законом, підриває довіру громадянського суспільства до суду, призводить до зневіри в існуванні справедливості та правосуддя.
Верховний Суд законом наділений необхідним обсягом повноважень і, до речі, зобов’язаний забезпечувати єдність судової практики. Його прямий обов’язок – формувати правові позиції зі застосування місцевими й апеляційними судами норм матеріального та процесуального права, підтримувати довіру до судової системи, підвищувати авторитет правосуддя і суддів.
Утім, подекуди саме Верховний Суд виступає джерелом невизначеності судової практики та її суперечливості. Полярність поглядів колегій суддів ВС на однотипні ситуації дезорієнтує суди нижчих інстанцій, призводить до збільшення рівня конфліктності в суспільстві, до штучного перенавантаження судової системи масою нових справ, до ураження судів корупцією, до інших численних негативних наслідків.
Зазначені проблеми й стали вирішальним чинником створення робочої групи з напрацювання пропозицій по подоланню неефективності в діяльності Верховного Суду, яку я очолюю.
В червні адвокатську спільноту обурили кілька заяв голови ВС пані Данішевської, які стосувалися, зокрема, того, що метою ВС не є забезпечення єдності судової практики, а також необхідності «забезпечення обвинувальних вироків». Чи вплинули ці висловлювання на ухвалення рішення створити очолювану вами Робочу групу? І взагалі чи були раніше подібні висловлювання з вашої практики від будь-якого судді?
Коли від окремих представників суддівського корпусу лунають фрази на кшталт «забезпечення судами обвинувальних вироків» – це одразу ріже слух. Нерідко проблема таких висловлювань криється в елементарній неточності формулювань автора. Іноді – в суб’єктивному підході і дещо надмірній, невиправданій критиці цих висловлювань з боку сторонніх спостерігачів. Таке трапляється.
Але справжня, реальна проблема – коли забезпечення обвинувальних вироків є складовою світогляду конкретного судді й він про це відкрито говорить. Або проголошує цю «ідею», прагнучі бути в інформаційно-політичному «модному тренді».
Очевидно, такий суддя, скоріше з все, обрав не ту професію й користі суспільству на суддівській ниві він навряд чи принесе. Закон і правосуддя не можуть як флюгер коливатися залежно від зміни суспільних настроїв чи тимчасових модних уподобань. На такі висловлювання, вважаю, мала б активно реагувати Вища рада правосуддя й, так би мовити, іще на дальніх підступах унеможливлювати навіть зародження в умах таких думок і ідей.
Мені складно оцінювати висловлювання Валентини Данішевської, оскільки, допускаю, могли мати місце як неточність формулювання висловлювання, так і виокремлення її певної фрази з контексту прямої мови. Однак основоположним чинником утворення профільної робочої групи при НААУ стала проблема розбалансування певною мірою судової практики самим же ВС.
Адвокатська спільнота, образно кажучи, «по землі ногами щодня ходить». І як ніхто знає й щохвилини стикається з проблемами сучасного правосуддя. Адвокати мають достатній пласт практичних напрацювань, які можна використати для реального (а не для «галочки» в виді чергового витка судової реформи) покращання українського правосуддя. Саме в цьому полягає основне завдання новоствореної групи при НААУ.
Які перші підсумки аналізу діяльності Верховного суду? Які основні проблеми, чи групи проблем можна окреслити в роботі ВС?
Дещо некоректно говорити про перші підсумки аналізу діяльності Верховного Суду, оскільки створення робочої групи не відбувалося так, нібито адвокати одного разу вирішили «з понеділка» розпочати аналізувати практику ВС. Уявлення про проблеми в діяльності Верховного Суду – результат багаторічного аналізу судової практики, тенденцій й напрямків її зміни, прорахунків і перекосів, які не змогла виправити жодна з проведених донині судових реформ.
На мій погляд як адвоката, серед безлічі концептуальних проблем судоустрою можна виокремити кілька великих блоків.
Перший – це істотне зниження авторитету Верховного Суду і його рішень серед судів нижчих інстанцій через неспроможність ВС забезпечити єдність і послідовність судової практики, а також з-за логічної незрозумілості змін (іноді – на 180°) та відступу ВС від своїх же правових позицій.
Раніше рішення Верховного Суду України були прикладом законної практики, взірцем правозастосування. Місцеві й апеляційні суди намагалися рухатися в унісон з правовими висновками Верховного Суду України, намагалися не допускати надмірної амплітуди судової дискреції порівняно з правовими позиціями ВСУ. Більшість суддів чутливо ставилися до випадків, коли касаційна інстанція їхнє рішення скасовувала. Нині авторитет рішень ВС відчутно впав.
Нерідкісним явищем є рішення судів першої та другої інстанцій, які вмотивовані всупереч правовим позиціям і рішенням ВС. Подекуди, обґрунтовуючи позицію по справі з посиланням на відповідні рішення Касаційного кримінального суду, адвокати стикаються зі скепсисом суддів щодо цих рішень ВС, бо сам вищий касаційний суд не має єдності в поглядах на ту чи іншу правову ситуацію.
І така ситуація не лише в кримінальних справах. За перше півріччя 2020 року Касаційний цивільний суд Верховного Суду розглянув 9007 цивільних справ, з них змінив та скасував 2985, тобто 30,47 % з розглянутих справ! Додатково коментувати щось тут, гадаю, зайве. Але складається враження, що ВС в «добрих» радянських традиціях сам собі організовує додаткову роботу за принципом: «дайте мені справу, а важливою я її зроблю сам».
Які ще проблеми є в практиці Верховного Суду?
Другий блок проблем стосується перенавантаження судової системи тисячами справ. Така ситуація виникла через численні правові конфлікти, обумовлені відсутністю чіткої правової позиції Верховного Суду відносно застосування норм матеріального і процесуального права.
Для ілюстрації сказаного. Надходять, приміром, до місцевого районного суду обласного центру до півтисячі судових матеріалів на день. Через різнобій в судовій практиці сторона, що програла, очікує на позитивне для себе рішення в суді апеляційної інстанції, подає апеляційну скаргу й, відповідно, з півтисячі щоденних справ переважна більшість рухається в апеляцію.
І коли зі всіх районних судів міста до апеляційного суду надходять матеріали, апеляційна інстанція одразу навантажується тисячами справ. Далі – такий саме алгоритм руху справ до касації в Верховний Суд. Такий потік справ з місцевого до касаційного суду нагадує, образно кажучи, рух по прямій трубі. Що в поєднанні з іншими сучасними проблемами судоустрою створює колосальне навантаження на судову систему держави з усіма негативними наслідками, що з цього випливають.
Якби сторони процесу заздалегідь розуміли плюси, мінуси своєї позиції та реальні шанси перемогти в судовому спорі, значна частина ініціаторів судових процесів навіть не зверталася б до суду, вони б прагнули вирішувати виниклі правові конфлікти і спори в позасудовому порядку. Це б дозволило не лише певною мірою зменшити рівень конфліктності в суспільстві, але й природнім шляхом істотно знизити кількість судових процесів і справ.
Тобто, Верховний Суд не виконуючи свою пряму функцію забезпечення сталості і єдності судової практики, тим самим закладає підвалини для збільшення кількості судових справ в судовій системі, а отже – до її перенавантаження.
І третя величезна проблема полягає в тому, що Верховний Суд, генеруючи подібні ситуації з невизначеністю в ключових правових питаннях, де-факто закладає підвалини корупції. Відсутність єдності підходів до застосування судами норм матеріального і процесуального права призводить до спотворення ідеї дискреційних повноважень суду. На місце дискреції приходить невиправданий суб’єктивізм, який не має нічого спільного з законністю.
Окремим недоброчесним суб’єктам в руки дається реальний інструмент для маніпуляції законом, зокрема й можливість отримати від цього корупційний зиск. Іншими словами, окремі рішення Верховного Суду стають першоджерелами вірусного поширення корупції по всіх судових ланках.
Поговоримо про конкретні проблеми з практики ВС. Які наслідки має відсутність чіткої правової позиції ВС щодо відкриття стороні захисту постанови про призначення в кримінальному провадженні прокурора? І чим загрожує відсутності однозначної позицій щодо наслідків порушення місцевими судами правил територіальної підсудності?
Проблеми розбіжності практики ВС в питанні відкриття стороні захисту постанови про призначення в кримінальному провадженні прокурора або слідчого і в питанні порушення територіальної підсудності мають одну природу й тотожні негативні наслідки.
Якого орієнтиру мають дотримуватися місцеві, апеляційні суди, Вищий антикорупційний суд? Які рішення Касаційного кримінального суду треба брати за взірець адвокатам, прокурорам, працівникам правоохоронних органів, й усім громадянам, якщо сам касаційний суд видає різнобій правові висновки? Відповідь, думаю, очевидна.
А серед наслідків обох вищевказаних правозастосовних проблем: порушення принципів рівності громадян перед законом, законності, справедливості правосуддя та створення підґрунтя для поширення корупції.
В середині липня ви звернулися до голови Верховного суду щодо необхідності надання правових висновків стосовно проблематики різного застосування положень КПК щодо підготовчого судового засідання. Чи отримали ви реакцію ВС на своє звернення?
Відповіді на моє звернення від ВС допоки не має. Втім, не залишаю сподівань на державницький підхід з боку Валентини Данішевської й на те, що вона забезпечить прийняття та офіційне опублікування правових висновків з проблематики проведення підготовчого судового засідання в справах кримінальної юрисдикції.
Ці висновки можуть бути надані у вигляді постанови, узагальнення або роз’яснення Пленуму Верховного Суду; або як узагальнення судової практики чи роз’яснення Касаційного кримінального суду, або у форматі інформаційного листа даного касаційного суду.
Чи є якісь попередні прогнози щодо строків роботи очолюваної Вами робочої групи? Наразі, виходячи з ухвалюваних ВС рішень, ситуація виглядає таким чином, що слідкувати за роботою ВС доведеться постійно. Яке ваше бачення подальшого моніторингу роботи суду?
Робоча група створювалася не спонтанно, й не заради самого її створення, але для фахового і предметного аналізу конкретних проблем правозастосування й напрацювання пропозицій з удосконалення і збалансування судової практики. Тому її діяльність не обмежена якимись конкретним строкам, але ставить на меті, зокрема, виявлення і інформаційне висвітлення болючих проблем судової практики, привернення до них уваги з боку правової спільноти й розроблення конкретних варіантів та механізмів розв’язання цих проблем.
Підсумовуючи, скажіть будь ласка, які кроки з боку ВС, або, можливо, законодавчі зміни чи інші рішення необхідні для того, щоб сказати, що Робоча група досягла своїх цілей?
Усунення Верховним Судом тих проблем, які підняла на поверхню й висвітлює наша робоча група, вважаю, буде найкращим результатом і оцінкою нашої роботи. А оскільки проблем судової практики багато, то і роботи у всіх нас – і в робочої групи при Національній асоціації адвокатів України, і в Верховного Суду – більше, ніж достатньо.