Включення адвокатури до Антикорупційної стратегії — це не боротьба з корупцією, а важіль тиску держави на інститут захисту

У Верховній Раді України зареєстровано одразу три законопроєкти про засади державної антикорупційної політики на 2026–2030 роки — безпрецедентна ситуація, оскільки раніше парламент розглядав лише один урядовий варіант Антикорупційної стратегії з можливими правками. Суб’єктами подання виступили голова Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна (законопроєкт № 15230), Кабінет Міністрів України (№ 15230-1) та Петро Порошенко з групою народних депутатів (№ 15230-2). Усі три проєкти містять змістовно тотожний підрозділ 2.3 «Адвокатура та правнича допомога», який викликав гостру суперечку — як у стінах парламенту, так і серед самої адвокатської спільноти.

Позиція профільного підкомітету Верховної Ради

8 липня 2026 року під час засідання Комітету Верховної Ради з питань правової політики голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги Володимир Ватрас заявив: підрозділ про адвокатуру «конституційної перевірки не витримує».

За його словами, сім очікуваних стратегічних результатів цього підрозділу фактично регламентують внутрішнє життя адвокатської професії — спосіб голосування адвокатів, ротацію та обмеження перебування в органах самоврядування одним строком поспіль, розподіл повноважень між Радою адвокатів України та радами адвокатів регіонів, формат кваліфікаційного іспиту, систему підвищення кваліфікації, склади дисциплінарних проступків і санкції, кошториси, закупівлі та аудит коштів, що формуються виключно з внесків самих адвокатів.

«Тут немає ані публічних коштів, ані публічних функцій, ані суб’єктів декларування — жодної точки дотику з предметом Закону «Про запобігання корупції», — наголосив Ватрас.

Другий його аргумент — стаття 131-2 Конституції України, яка гарантує незалежність адвокатури і передбачає, що засади організації та діяльності адвокатури визначаються законом. За його тлумаченням, Конституція уповноважує закон визначати саме базові принципи, а не операційні деталі виборчих процедур, навчання чи кошторисів: «Навіть ухвалюючи закон, парламент не вправі вирішувати замість професійної спільноти те, що становить сутність самоврядування. Внутрішнє нормативне впорядкування професії — це сфера самоврядування».

Ватрас також окреслив межі повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції: агентство уповноважене розробляти проєкт антикорупційної стратегії, однак предметні межі такої політики визначені Законом «Про запобігання корупції» і стосуються виключно публічної сфери. Логіка НАЗК «де можливі зловживання – там і антикорупційна стратегія», на його думку, не відповідає частині другій статті 19 Конституції України, а якщо її застосувати послідовно, до стратегії можна було б включити внутрішній устрій будь-якої самоврядної професії чи громадського об’єднання.

За підсумками виступу Ватрас запропонував зафіксувати у висновку Комітету, що підрозділ 2.3 не відповідає статтям 131-2 і 19 Конституції України, та рекомендувати головному комітету виключити його під час підготовки тексту законопроєкту до першого читання.

Голова підкомітету з питань адаптації законодавства України до права ЄС Микола Стефанчук підтримав цю позицію, додавши: адвокати як професійна спільнота не є суб’єктами Закону «Про запобігання корупції», а регулювання адвокатури через антикорупційне законодавство створить небезпечний прецедент для інших професій. Окремі адвокати можуть підпадати під контроль у конкретних ситуаціях, зазначив він, але це не підстава для «тотального контролю за усією професійною спільнотою».

Позиція НААУ: держава й адвокат — процесуальні опоненти

Заступник голови НААУ, РАУ Валентин Гвоздій нагадав, що позиція щодо Антикорупційної стратегії в частині адвокатури закріплена рішенням Ради адвокатів України від 31.12.2025 № 158. За його словами, адвокатура не уникає змін і готова працювати над удосконаленням профільного закону в межах парламентської процедури. Водночас питання, які охоплює підрозділ про адвокатуру — вибори органів самоврядування, кваліфікаційний іспит, підвищення кваліфікації, дисциплінарна практика, кошториси та аудит, — фінансуються коштом внесків самих адвокатів, без бюджетних коштів і публічних функцій.

«Це внутрішня організація недержавного самоврядного інституту — статус, підтверджений Конституційним Судом у Рішенні від 10 вересня 2025 року № 4-р(ІІ)/2025. Об’єктом державної антикорупційної політики такий інститут бути не може», — констатував Гвоздій.

Він також звернув увагу, що документ готувався без участі НААУ, яка за законом уповноважена представляти адвокатів України, а захід з обговорення проєкту, організований НАЗК наприкінці 2025 року, відбувся без належного представництва професії — тож його результати не можуть замінити повноцінних консультацій з адвокатурою.

Ключовий аргумент Гвоздія стосувався природи процесуальних відносин: у кримінальному процесі держава і адвокат є процесуальними опонентами. «І коли органи влади визначають для сторони захисту виборчі процедури, дисциплінарні механізми та фінансовий контроль, виникає конфлікт інтересів, несумісний зі стандартами Ради Європи», — застеріг він, посилаючись на Рекомендацію Комітету Міністрів Ради Європи R(2000)21 та Конвенцію про захист професії адвоката (CETS № 226), яку Україна підписала 9 березня 2026 року.

Ширша аргументація НААУ: чотири самостійні підстави

Позиція асоціації, детально викладена в попередніх зверненнях до Прем’єр-міністра, Міністра юстиції, Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Президента та Голови Верховної Ради, спирається на кілька самостійних аргументів.

Конституційно-правовий аргумент. Стаття 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплює незалежність адвокатури від органів державної влади — гарантію реалізації права кожного на правничу допомогу за статтею 59 Конституції (підтверджено рішеннями Конституційного Суду № 13-рп/2000 та № 23-рп/2009). Оскільки адвокат за визначенням перебуває по протилежний бік процесу від державних органів, встановлення правил доступу до професії та дисциплінарної відповідальності органом виконавчої влади створює ризик для принципу рівності сторін процесу за статтею 6 Конвенції про захист прав людини.

Порівняльно-правовий аргумент. Жодна країна ЄС не передає регулювання адвокатури державному антикорупційному органу — у Німеччині, Франції та Польщі зміст правил доступу до професії, дисципліни та фінансової діяльності визначають самі органи самоврядування адвокатів. GRECO за 25 років діяльності й п’ять завершених раундів оцінювання жодного разу не включала адвокатуру до предмета моніторингу. Нова Директива ЄС про боротьбу з корупцією, ухвалена Європарламентом 20 березня 2026 року, обмежує предмет національних антикорупційних стратегій виключно публічними службовцями.

Аргумент компетенції НАЗК. За статтями 3 і 4 Закону «Про запобігання корупції», адвокати не належать до жодної з категорій суб’єктів, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства.

Ризик-аргументи. Серед конкретних ризиків — тиск на адвокатів у чутливих справах (з посиланням на практику Польщі 2018–2023 років, засуджену Судом ЄС у справі C-791/19); негативний вплив на щорічний Rule of Law Report Європейської Комісії в межах переговорів за кластером 1; ризик конституційного провадження після ухвалення закону; репутаційний ризик для антикорупційної інфраструктури загалом.

Позиція НААУ полягає в тому, що підрозділ 2.3 має бути повністю виключений із проєкту Стратегії, а питання вдосконалення процедур в адвокатурі мають вирішуватися самою професійною спільнотою через органи самоврядування — у діалозі з державою та міжнародними партнерами. НААУ координує цю позицію з Радою адвокатур і правничих товариств Європи (CCBE) та Міжнародною асоціацією юристів (IBA).

Що далі

Питання щодо долі підрозділу 2.3 залишається відкритим до підготовки законопроєктів до першого читання головним комітетом. Пропозиція Володимира Ватраса — рекомендувати виключення підрозділу — наразі має підтримку профільних підкомітетів, однак остаточне рішення ухвалюватиме профільний Комітет з питань антикорупційної політики.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.