9 липня 2026 року Суд Європейського Союзу ухвалив рішення у справі C-788/24 (Anne Frank Fonds), роз’яснивши, за яких умов твір, що перебуває в суспільному надбанні в одних державах-членах ЄС, може вільно публікуватися онлайн, попри те, що в іншій державі-члені він досі захищений авторським правом.
Історичний контекст справи
Під час окупації Нідерландів нацистською Німеччиною в роки Другої світової війни Анна Франк — німецько-єврейська підліток — жила в Амстердамі зі своєю родиною. Між 1942 і 1944 роками вона вела особистий щоденник про своє повсякденне життя в укритті, який став свідченням Голокосту. Її батько Отто Франк, єдиний, хто вижив із родини, опублікував записи доньки в 1947 році, а в 1963 році заснував фонд Anne Frank Fonds — організацію, покликану продовжувати соціальну, освітню та культурну спадщину Анни Франк.
Після смерті Отто Франка авторські права на твори Анни Франк перейшли до фонду. У Нідерландах частина цих творів захищена авторським правом до 2037 року. Однак у багатьох інших країнах, зокрема в Бельгії, строк дії авторського права вже сплив, і ці твори перебувають у суспільному надбанні.
Суть спору
Anne Frank Stichting (Фонд Анни Франк, заснований у 1957 році для утримання Будинку Анни Франк в Амстердамі та поширення ідеалів, закладених у щоденнику) разом з Королівською Нідерландською академією наук та мистецтв і Асоціацією досліджень і доступу до історичних текстів у вересні 2021 року опублікували онлайн наукове видання рукописів Анни Франк — безкоштовно, нідерландською мовою. Доступ до сайту обмежено системою геоблокування, яка запобігає доступу з держав, де рукописи захищені авторським правом.
У 2021 році Anne Frank Fonds ініціював судове провадження, вимагаючи припинити таке поширення рукописів. Верховний суд Нідерландів, який розглядав справу як суд останньої інстанції, звернувся до Суду ЄС із преюдиційним запитом: чи є оприлюднення цих творів онлайн «доведенням до загального відома публіки», якщо нідерландські користувачі можуть обійти геоблокування за допомогою VPN чи подібного сервісу.
Рішення Суду
Суд ЄС постановив: твір, що перебуває в суспільному надбанні в певних державах-членах, може безкоштовно публікуватися на вебсайті, навіть якщо в іншій державі-члені він досі захищений авторським правом. Це можливо за умови, що вебсайт застосовує механізм геоблокування, спрямований на те, щоб заблокувати доступ для користувачів інтернету, які відвідують сайт із цієї іншої держави-члена. Якщо такий захід відповідає найсучаснішому рівню технологій, він може вважатися ефективним — навіть якщо його можна обійти за допомогою VPN чи подібного сервісу.
Правове обґрунтування
Суд нагадав, що поняття «доведення до загального відома публіки» містить два кумулятивні критерії: акт доведення твору до відома та власне доведення цього твору до публіки.
Якщо твір захищений авторським правом лише в певних державах-членах, але перебуває в суспільному надбанні в інших, будь-яка особа, яка знає про цю обставину і вперше безкоштовно публікує твір на вебсайті, повинна забезпечити, щоб цей твір був доступний лише тим користувачам інтернету, які можуть отримати до нього доступ саме з держав-членів, де твір перебуває в суспільному надбанні. В іншому разі така особа порушувала б право власника авторських прав дозволяти чи забороняти будь-яке доведення твору до загального відома публіки.
Відповідно, ця особа повинна вжити ефективних технологічних заходів для обмеження доступу до вебсайту. Суд визнав, що геоблокування, яке відповідає найсучаснішому рівню технологій, є таким ефективним технологічним заходом — оскільки, навіть якщо його можна обійти за допомогою VPN, воно не перешкоджає вільному й безкоштовному доступу до твору в державах-членах, де він перебуває в суспільному надбанні, і водночас захищає інтереси власника авторських прав у державах-членах, де твір досі захищений.
Суд також уточнив: якщо доведення твору до загального відома публіки все ж відбувається через те, що геоблокування вебсайту не є ефективним технологічним заходом, відповідальність за таке доведення несе особа, яка розмістила твір онлайн, а не провайдер VPN-сервісу, використаного для обходу геоблокування.
Довідково
Звернення за преюдиційним рішенням дозволяє судам держав-членів у справах, що перебувають на їхньому розгляді, звертатися до Суду ЄС із питаннями щодо тлумачення права ЄС чи дійсності акта ЄС. Сам Суд ЄС спір не вирішує — це робить національний суд відповідно до рішення Суду ЄС, яке є обов’язковим також для інших національних судів, якщо перед ними постає аналогічне питання.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.