У справі № 916/95/18 про банкрутство ТОВ «Флоріда інжиніринг» Господарський суд Одеської області ухвалою затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, припинив юридичну особу банкрута і закрив провадження у справі. Своє рішення місцевий господарський суд мотивував тим, що ліквідатор банкрута вжив усіх необхідних заходів та передбачених законом дій у ліквідаційній процедурі банкрута.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповноту вчинених ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі боржника, недотримання ним вимог закону при формуванні ліквідаційної маси боржника та передчасність рішення місцевого суду щодо доведення підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
За результатами касаційного перегляду постанови апеляційного господарського суду КГС ВС залишив її без змін, зазначивши таке.
Обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника. При цьому ні в кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Включення майнових прав до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства імперативно закріплено в ч. 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ).
Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про законодавчу заборону на придбання майнових прав на нерухоме майно, будівництво якого не завершено та місцезнаходженням якого є Автономна Республіка Крим та м. Севастополь.
З огляду на положення Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», який визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та регулює інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, Верховний Суд вважає, що для майна, яке перебувало на початок тимчасової окупації на тимчасово окупованій території України (сухопутній території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя), не змінюється правовий режим власності (користування), а на подальше розпорядження цим майном, зокрема у межах цивільного обороту, поширюються правила, встановлені законодавством України, однак із забороною для юридичних осіб, що знаходяться у власності або перебувають під контролем держави-окупанта (у значенні, визначеному п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), бути стороною правочинів з об’єктами власності, що розташовані на тимчасово окупованій території України. Інших обмежень щодо розпорядження зазначеними об’єктами або виключення їх з обігу (зокрема, у розумінні ч. 4 ст. 62 КУзПБ) чинним законодавством України не передбачено.
Верховний Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не містить винятків (особливого порядку тощо) для включення до складу ліквідаційної маси боржника у процедурі банкрутства будь-яких видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання і розташовані на тимчасово окупованій території України, а також для подальшого їх продажу. Однак при цьому встановлено особливості щодо суб’єктного складу сторін для правочинів з об’єктами власності, що розташовані на тимчасово окупованій території України.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 10 грудня 2020 року у справі № 916/95/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94038769.