Військово-лікарська комісія давно перестала бути суто формальною інстанцією. Саме її рішення визначають, хто може проходити службу, а хто — ні. Від цього залежить не лише доля конкретної людини, а й якість комплектування армії та ефективність управлінських рішень у державі.
Сьогодні ВЛК фактично стала одним із найбільш чутливих елементів мобілізаційної системи — там, де будь-яка помилка або невизначеність має прямі наслідки.
Про це зазначає адвокат Сергій Острик.
Процедура без єдиних правил
На практиці робота військово-лікарських комісій у різних регіонах істотно відрізняється. Йдеться не лише про окремі випадки, а про системну різницю у підходах.
Один і той самий стан здоров’я може бути оцінений по-різному. В одній комісії — як підстава для обмеженої придатності, в іншій — як відсутність перешкод для служби. Причина — відсутність єдиного алгоритму оцінки та чітких процедур документування.
Окремою проблемою є складність перевірки висновків ВЛК. Формально механізми оскарження існують, але на практиці вони повільні й не завжди ефективні. Швидкого адміністративного перегляду фактично немає — люди змушені або чекати, або звертатися до суду.
Практика адвоката: що відбувається насправді
У своїй практиці я регулярно стикаюся з подібними ситуаціями. І тут варто чесно сказати: у приблизно 90% випадків до мене звертаються клієнти, які дійсно мають проблеми зі здоров’ям.
Однак ключова проблема полягає навіть не в діагнозі, а в тому, як працює процедура.
ВЛК часто оцінює виключно ті медичні дані, які є в електронній системі або офіційно долучені в межах комісії. Документи, які людина має на руках, але які не внесені належним чином, можуть фактично ігноруватися.
У результаті виникає парадоксальна ситуація:
людина об’єктивно непридатна за станом здоров’я, але через відсутність “правильного” пакета документів визнається придатною.
Механізм направлення на додаткове обстеження, який мав би виправляти такі ситуації, працює нестабільно. Формально він існує, але на практиці застосовується вибірково.
Ще одна проблема — фактична відсутність можливості відмовитися від проходження ВЛК для доопрацювання медичних документів. Раніше така практика дозволяла зібрати повний пакет доказів стану здоров’я. Сьогодні цей інструмент фактично не працює.
Ситуація в розподільчих центрах
Окремо варто звернути увагу на ситуації, які виникають уже після проходження ВЛК.
Є випадки, коли військовозобов’язані місяцями перебувають у розподільчих або навчальних центрах. Зокрема, йдеться про десятки осіб у розподільчому центрі Гайсинського РТЦК та СП (Вінницька область), які мають очевидні проблеми зі здоров’ям.
Фактично складається ситуація, коли:
- військові частини відмовляються приймати таких осіб;
- стан здоров’я не дозволяє виконувати обов’язки;
- але при цьому люди залишаються “завислими” в системі.
Навіть у випадках, коли обласні або регіональні ВЛК реагують на скарги, виникає інша проблема — фізична неможливість пройти повторну комісію. Навчальні центри та ТЦК часто не відпускають військовозобов’язаних для повторного огляду.
Таким чином, механізм перегляду рішення існує лише формально, але не працює на практиці.
Позиція професійної спільноти
Проблематика ВЛК активно обговорюється і на професійному рівні.
Так, на круглому столі «Проблемні питання ЕКОПФО та ВЛК», організованому Комітетом НААУ з питань захисту прав осіб з інвалідністю, було підкреслено, що нова система оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФО) та практика проходження ВЛК породжують значну кількість питань.
Зокрема, експерти звернули увагу на те, що нечіткі процедури та різний підхід у комісіях створюють правову невизначеність. У таких умовах складно говорити про однакове застосування правил і передбачуваність рішень.
Окремо було наголошено на необхідності оцінити, наскільки реформа відповідає завданням Президента щодо оптимізації системи мобілізації.
Як зазначив голова Комітету Олександр Вознюк, «варто оцінювати, наскільки реформа досягла своєї мети та виконала завдання, поставлене Президентом перед центральними органами виконавчої влади».
Ці висновки фактично підтверджують те, з чим стикається практика: проблема має системний характер і потребує не точкових рішень, а комплексної стандартизації.
Ризики для всіх сторін
Ця ситуація створює ризики на кількох рівнях.
Для людини — це реальна загроза проходження служби в стані, який може бути небезпечним для життя і здоров’я.
Для армії — це неефективне використання ресурсу. Особи, які не можуть виконувати завдання, створюють додаткове навантаження на систему.
Для держави — це зростання кількості судових спорів і загальне падіння довіри до інституцій.
Важливо розуміти: більшість таких спорів виникає не через бажання уникнути служби, а через процедурні недоліки.
Що потрібно змінити
Сьогодні питання ВЛК — це вже не лише медична тема, а питання управління системою.
Очевидними виглядають кілька напрямів змін:
- уніфікація процедур і підходів до оцінки стану здоров’я;
- запровадження чітких стандартів документування рішень;
- повноцінна інтеграція всіх медичних даних, включно з документами, які є на руках у людини;
- реальний, а не формальний механізм направлення на додаткове обстеження;
- швидкий адміністративний перегляд рішень у чіткі строки;
- забезпечення можливості фактичного проходження повторної ВЛК;
- контроль за дотриманням процедур у ТЦК та навчальних центрах.
Сьогодні ВЛК є одним із визначальних елементів мобілізаційної системи. Її ефективність безпосередньо впливає на права людини, боєздатність армії та рівень довіри до держави.
Проблема полягає не стільки в самій системі, скільки в якості процедур її реалізації.
І поки ці процедури залишаються неоднорідними та частково формальними, система буде продукувати конфлікти — як для громадян, так і для держави.
Ефективна, прозора та уніфікована робота ВЛК — це не лише про медицину. Це про справедливість, керованість і відповідальність держави в умовах війни.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.