Воєнний час ще більше унаочнив недосконалість сімейного законодавства, яке є наступником радянського: суддя ВС Погрібний

Суддя ВС у КЦС Сергій Погрібний наголосив, що суд не може замінити собою правоохоронні органи, але вони є партнерами і мають спільну мету – забезпечення rule of law – верховенства права або правовладдя.

Також він наголосив на тому, що ВС у своїх рішеннях неодноразово вказував на пріоритет забезпечення найкращого інтересу дитини у спорах щодо дітей, а права батьків тут мають відступати на другий план.

Про це повідомляє Судова влада.

«Суд завжди має оцінювати, чи інтереси кожного з батьків відповідають інтересам дитини, і лише за такої умови ухвалювати рішення на користь одного з них», – сказав Сергій Погрібний.

Він зазначив, що воєнний час ще більше унаочнив недосконалість сімейного законодавства, яке є наступником радянського. Сучасне міжнародне право більш всеосяжне, воно містить норми й про опіку над дитиною, що означає вирішення не тільки питання, з ким буде проживати дитина, а й питань щодо її розвитку, виховання тощо.

Доповідач проаналізував практику КЦС ВС, яка стосується питання юрисдикції національних судів щодо вирішення спорів про повернення в Україну дітей, зокрема, вивезених до інших країн після 24 лютого 2024 року. «Ці постанови фактично є дороговказом для судів під час вирішення питань юрисдикцій національних судів у відповідних спорах», – зазначив Сергій Погрібний.

Для юрисдикції судів України в таких справах потрібно з’ясувати «місце звичайного проживання дитини» в Україні протягом часу до того, як її незаконно вивезено в іншу країну (за певними винятками). Доповідач акцентував, що для визначення звичайного місця проживання дитини недостатньо лише врахування її громадянства чи реєстрації місця проживання. Під час звернення до суду позивач повинен довести, що дитина насправді проживала в певному місці: ходила до школи, отримувала медичну допомогу, мала соціальні зв’язки тощо.

Потім суд має з’ясувати, чи не відбулася втрата юрисдикції національного суду у зв’язку з обранням дитиною іншого звичайного місця проживання, зокрема внаслідок того, що дитина тривалий час проживає в іншому місці й той із батьків, що не проживає з дитиною, не вчиняє дій щодо її повернення. Також якщо дитина має статус біженця або переїжджає до різних країн, то зберігається юрисдикція суду України щодо вирішення питання про її повернення.