Велика Палата Верховного Суду постановою від 17 вересня 2026 року у справі №990/77/25 визначила: рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання, як загальне правило, не може бути самостійно оскаржене до суду до розгляду відповідного подання Вищою радою правосуддя (ВРП) — оскаржувати його можна лише одночасно з рішенням ВРП, ухваленим за цим поданням.
Правову позицію оприлюднено 22 вересня 2026 року. Ключове в цій постанові — не сам принцип “єдиного провадження” як такий, а те, що Велика Палата поширила його тепер і на випадки, коли суддя посилається не на суть оцінки, а саме на процедурні порушення з боку ВККС, прямо відступивши від власних постанов у справах №990/62/24 від 20 лютого 2025 року та №990/239/24 від 19 червня 2025 року, які раніше допускали самостійне оскарження рішення ВККС за такими доводами.
У справі №990/77/25 Велика Палата скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (КАС ВС) і закрила провадження як передчасне, оскільки на момент звернення судді до суду ВРП ще не розглянула подання ВККС.
Обставини справи
За офіційним повідомленням Верховного Суду, судове звернення надійшло від судді, не згодного з рішенням ВККС про визнання його таким, що не відповідає займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання. Йдеться про суддю одного із судів Рівненської області, який посилався на порушення процедури оцінювання, неналежне врахування висновків Громадської ради доброчесності, результати голосування комісії та необґрунтованість оцінки за окремими критеріями.
Правова позиція: кваліфікаційне оцінювання та звільнення — єдине провадження
Велика Палата виходила з того, що кваліфікаційне оцінювання судді, підбиття його підсумків Комісією та застосування наслідків рішенням ВРП становлять єдине, нерозривне провадження: рішення ВККС про невідповідність посаді не породжує самостійних правових наслідків для судді — воно набуває юридичного значення лише тоді, коли ВРП, розглянувши відповідне подання, ухвалює власне рішення. Якщо ВРП відмовляє в задоволенні подання ВККС про звільнення судді, рішення Комісії втрачає практичне значення само собою, без потреби в окремому судовому оскарженні. Виходячи з цієї логіки, Велика Палата визнала: судовий захист судді не втрачається в жодному разі, а лише переноситься на етап після рішення ВРП, коли предметом одного судового розгляду може стати як обґрунтованість самого рішення ВРП, так і доводи про процедурні порушення на етапі кваліфікаційного оцінювання. Конкретна стаття Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, яка встановлює процедуру кваліфікаційного оцінювання та подання ВРП, у наведених джерелах не деталізована і потребує звірки за чинною редакцією закону.
Відступ від власної практики 2025 року
Найбільш суттєвий елемент постанови — не сам принцип єдиного провадження, а те, що Велика Палата прямо відступила від підходів, викладених у власних постановах від 20 лютого 2025 року у справі №990/62/24 та від 19 червня 2025 року у справі №990/239/24. У цих справах, ухвалених менш ніж рік до постанови у справі №990/77/25, Велика Палата допускала самостійне, негайне оскарження рішення ВККС до суду — саме тоді, коли суддя посилався не на суть оцінки, а на процедурні порушення в діяльності самої Комісії. Постанова у справі №990/77/25 поширює вимогу очікування рішення ВРП і на ці випадки, тобто уніфікує підхід незалежно від характеру доводів судді. Точний зміст правових позицій у справах №990/62/24 та №990/239/24 у відкритих джерелах, використаних для підготовки цього матеріалу, не наведено — для повної оцінки масштабу відступу необхідне ознайомлення з текстами обох постанов у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Виняток
Велика Палата зберегла можливість окремого оскарження рішення ВККС до розгляду подання ВРП для випадків, коли ВРП не має юридичної можливості розглянути це подання по суті. Конкретні життєві ситуації, які підпадають під цей виняток, в офіційному повідомленні не розкрито й потребують уточнення за текстом самої постанови.
Значення для судового захисту суддів
Постанова посилює процесуальну роль ВРП як обов’язкового проміжного етапу на шляху судді до суду і водночас звужує коло випадків, коли суддя може отримати негайну судову перевірку дій ВККС, — включно з ситуаціями, коли предметом скарги є саме процедура роботи Комісії, а не змістовна оцінка суддівської діяльності. Аналітично це створює напругу з конституційною гарантією судового захисту (стаття 55 Конституції України) та вимогою доступу до суду за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у практиці Європейського суду з прав людини: період між рішенням ВККС і рішенням ВРП, тривалість якого законодавчо не обмежена жорстким строком у джерелах цього матеріалу не встановленим, залишає суддю без судового захисту від можливих процедурних порушень аж до завершення розгляду у ВРП. Сама Велика Палата аргументує це збереженням права на судовий захист у повному обсязі на пізнішому етапі, а не його скасуванням, — це позиція Суду, викладена в постанові, а не незалежно встановлений висновок про відсутність порушення статті 6 Конвенції, якого ніхто в цій справі і не стверджував.
Що далі
Судді, чиї подання про звільнення розглядаються чи можуть розглядатися ВРП за результатами негативного кваліфікаційного оцінювання, відповідно до нової позиції Великої Палати не мають процесуальної можливості звернутися до суду окремо від рішення ВРП — незалежно від того, чи оскаржують вони суть оцінки, чи процедуру її проведення. Повний текст постанови у справі №990/77/25 на момент підготовки матеріалу в Єдиному державному реєстрі судових рішень не був оприлюднений; наведений виклад ґрунтується на офіційному повідомленні прес-центру Верховного Суду та потребує звірки з повним текстом постанови після його публікації.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Щодо оскарження до суду рішення ВККС про невідповідність судді займаній посаді за результатами кваліфоцінювання — виклад доктрини “єдиного провадження”, яку Велика Палата в постанові у справі №990/77/25 поширила тепер і на процедурні доводи судді.
- ВККС, яка на основі висновку Громадської ради доброчесності прийняла рішення поза межами процедури кваліфікаційного оцінювання, остаточно програла суд у ВП ВС — приклад справи, де саме процедурні порушення ВККС стали підставою для скасування її рішення, що ілюструє, чому питання про належний момент і спосіб оскарження таких порушень має практичне значення для суддів.
- Суддю Лугинського райсуду Житомирської області Денисюк звільнено, яка за результатами кваліфоцінювання визнана такою, що не відповідає посаді — приклад завершеного провадження за тим самим механізмом “невідповідність за оцінюванням → подання ВККС → рішення ВРП про звільнення”, який роз’яснює постанова у справі №990/77/25.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.