Видача ордера особі на зайняття кімнати гуртожитку, ліжко-місце в якій займала інша особа, не свідчить про порушення прав останньої та не є підставою для визнання такого ордера недійсним у разі її переселення на ліжко-місце до іншої вільної кімнати

05 грудня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», третя особа – Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання ордера на жиле приміщення недійсним, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і вселення.

Суд установив, у 2003 році рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради доручено ВАТ «Львівський автобусний завод» провести заселення приміщень гуртожитку для проживання сімей. Згідно з ордером від 01 серпня 2005 року, який виданий на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ «Львівський автобусний завод», ОСОБА_1 має право заселення кімнати 11,80 кв. м в окремій квартирі. ОСОБА_1 з 25 листопада 1999 року зареєстрована у гуртожитку без зазначення кімнати. Відповідно до витягу з протоколу No 9 від 29 квітня 2010 року спільного засідання адміністрації та профкому ТОВ «Львівський автобусний завод» ухвалено рішення про надання та перереєстрацію ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_4, сина ОСОБА_3, дочки ОСОБА_6, а також про переселення ОСОБА_1 із ліжко-місця кімнати No 726 на ліжко-місце іншої кімнати. ОСОБА_2 видано ордер No 159 від 11 червня 2010 року на право заселення кімнат гуртожитку, а з 18 червня 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані у кімнатах No 726, 727, 728.

Суд першої інстанції визнав недійсним ордер No 159 від 11 червня 2010 року, виданий на ім’я ОСОБА_2, та зобов’язав відповідачів не чинити перешкод у користуванні кімнатою, а також виселив відповідачів з кімнати No 726 та вселив до неї ОСОБА_1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що ордер No 159, виданий на ім’я ОСОБА_2 та членів її сім’ї, був виданий на кімнату, яка була зайнятою і на підставі ордера від 01 серпня 2005 року No 587 надана позивачу.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що ОСОБА_1 видано ордер на ліжко-місце, а не на окрему кімнату No 726, про що свідчить витяг із протоколу спільного засідання адміністрації та профкому ТОВ «Львівський автобусний завод».

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, зробивши такі
правові висновки.

Відповідно до положень статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання
жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно зі статтею 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано
недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності, про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення,
неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого
приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих
приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

У справі, що переглядалася, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 01 серпня 2005 року видано ордер на ліжко-місце, а не на окрему кімнату, та 29 квітня 2010 року останню переселено з ліжко-місця кімнати No 726 на ліжко-місце кімнати No 1019 цього гуртожитку.

Установивши, що оспорюваний ордер від 11 червня 2010 року видано ОСОБА_2 на зайняття, зокрема, кімнати No 726 гуртожитку, право користування якою позивачу в установленому законом порядку не надавалося, та враховуючи те, що на час видачі ордера від 11 червня 2010 року ОСОБА_1 переселено з ліжко-місця кімнати No 726 на ліжко-місце кімнати No 1019, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що передбачені законом підстави для визнання ордера недійсним відсутні, а відповідачі на підставі ордеру зайняли кімнати в гуртожитку, права користування якими ОСОБА_1 не має, тобто які є вільними, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі No 465/6671/14-ц (провадження No 61-1331св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706619.