15 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (далі – ТОВ «Шляхбуд») у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Шляхбуд» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.
Суди встановили, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «МАЗ 5551» при виконанні маневру правого повороту допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_5,
який на електросамокаті справа наліво перетинав проїзну частину дороги в межах велосипедної доріжки. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 від отриманих травм загинув на місці події.
У момент вчинення ДТП водій ОСОБА_3 виконував службові обов’язки як працівник ТОВ «Шляхбуд».
Постановою від 28 жовтня 2021 року закрито кримінальне провадження
стосовно ОСОБА_3 у зв’язку з відсутністю в його діянні складу кримінального
правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Цивільно-правова відповідальність, пов’язана з експлуатацією забезпеченого
транспортного засобу марки «МАЗ 5551», була застрахована у ПАТ СК «Оранта»
на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
09 липня 2021 року страховик сплатив ОСОБА_1 33 000 грн на відшкодування
моральної шкоди та 10 285 грн на відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням поховання сина ОСОБА_5, а ОСОБА_2 – 33 000,00 грн моральної шкоди, у зв’язку з чим позивачі підписали зі страховиком договір про припинення зобов’язання переданням відступного.
Рішення міського суду, яким відмовлено у задоволенні позову, скасовано
постановою апеляційного суду й ухвалено нове судове рішення, яким позов
задоволено, стягнуто з ТОВ «Шляхбуд» на користь позивачів по 400 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, рішення міського суду змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови з огляду на таке.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням,
зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання,
використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних
та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний (див. постанову Верховного
Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі No 214/7462/20 (провадження No 61-21130сво21).
Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що:
- – джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об’єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди;
- – використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна;
- – для кваліфікації діяльності, пов’язаної з таким використанням електричного
самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди
іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).
У справі, що переглядалась, встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок
взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.
Дії водія автомобіля «МАЗ 3551» під час ДТП були правомірними, а дії малолітнього ОСОБА_4, який керував електричним самокатом, були неправомірними та з технічної точки зору знаходились у причинному зв’язку зі спричиненням ДТП.
З урахуванням того, що дії водія автомобіля «МАЗ 3551» були правомірними, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що ТОВ «Шляхбуд» є неналежним відповідачем. Належними відповідачами є батьки малолітнього
ОСОБА_4 (або інші особи чи заклади, які на правових підставах здійснюють виховання малолітньої особи чи нагляд за нею).
Апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.
Суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення щодо відмови в позові внаслідок пред’явлення позовних вимог до неналежного відповідача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних
вимог про компенсацію моральної шкоди, проте помилково послався на інші
підстави для такої відмови (необґрунтованість позовних вимог у зв’язку з настанням обставин непереборної сили; обрання неефективного способу захисту; повторне пред’явлення позовних вимог про компенсацію моральної шкоди). Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі No 127/5920/22 (провадження No 61-10553св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/109674942.