Якщо обвинувачений до постановлення стосовно нього виправдувального вироку помер, то це не звільняє суд апеляційної інстанції від перевірки зазначеного вироку на його відповідність вимогам законності, обґрунтованості й умотивованості, зокрема на відповідність нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам справи, безпосередньо дослідженим доказам.
Обставини справи: місцевий суд розглядав кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 369 КК. Обвинувачений ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим міським відділом
Державної реєстрації актів цивільного стану.
Згодом до суду із заявою звернулася дружина обвинуваченого ОСОБА_2, яка прохала розглядати кримінальне провадження щодо її чоловіка в загальному порядку, з метою його реабілітації, проти закриття провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК заперечувала.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, та виправдав за недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор оскаржив його до апеляційного суду.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора з мотивів того, що згадана апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: ВС дійшов висновку, що апеляційний суд допустив істотні порушення вимог КПК, оскільки відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, на підставах, які не передбачені кримінальним процесуальним законом, і перешкодили суду належним чином забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального
провадження, а також й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Як зазначалося вище, не погодившись із виправдувальним вироком суду щодо ОСОБА_1, який на час ухвалення цього вироку помер, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначений вирок суду та ухвалити новий, яким ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК, та у зв’язку з його смертю постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу на судове рішення місцевого суду, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Мотивував своє рішення суд тим, що виходячи з положень ст. 417 КПК, згідно з якою суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження, не передбачено скасування виправдувального вироку, а тому, за висновком апеляційного суду, виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, який на час його постановлення помер, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Однак із таким рішенням суду апеляційної інстанції не може погодитися суд касаційної інстанції.
Отже, виходячи з точного змісту положень ч. 4 ст. 399, ст. 373, п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 може бути оскаржений в апеляційному порядку, а тому відмова на підставі ч. 4 ст. 399 КПК у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора є необґрунтованою.
Той факт, що ОСОБА_1 до постановлення стосовно нього виправдувального вироку помер, не звільняв суд апеляційної інстанції від виконання повноважень, визначених КПК, перевірити зазначений вирок на відповідність його вимогам законності, обґрунтованості і вмотивованості, зокрема, відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, безпосередньо дослідженим доказам.
При цьому положення ст. 417 КПК, на які посилається апеляційний суд, з одного боку, не звужують змісту ст. 392 КПК, де визначено ті рішення, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а отже, і не дають підстав апеляційному суду робити висновок на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, що виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 не є тим рішенням, яке підлягає апеляційному оскарженню, а з іншого боку — ці положення не є перешкодою для здійснення апеляційної процедури, оскільки апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, не обмежений прийняти рішення виключно про закриття апеляційного провадження.
Детальніше з текстом постанови ВС від 15.06.2022 у справі No 537/3034/17 (провадження No 51-288км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104827793.