Виручені платником аліментів кошти від продажу нерухомого майна не є доходом, з якого можуть стягуватися аліменти, а є грошовим еквівалентом вартості майна, що належало йому до продажу: КЦС ВС

25 січня 2021 року Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (Монастирищенський РВДВС ГТУЮ), заінтересована особа ОСОБА_2 (стягувач).

Скарга мотивована тим, що у провадженні Монастирищенського РВДВС ГТУЮ на виконанні знаходиться виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно. У порядку спадкування за законом, після померлої матері ОСОБА_4, він набув право власності на 1/2 частину квартири, інша 1/2 частини квартири належала йому відповідно до свідоцтва про право власності на житло. На підставі договору купівлі-продажу квартири він відчужив належну йому квартиру на користь ОСОБА_5. За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про проведення перерахунку аліментів з урахуванням доходу, отриманого боржником від відчуження нерухомого майна, начальником Монастирищенського РВДВС ГТУЮ вартість продажу заявником вказаної вище квартири включено до доходів, з яких утримуються аліменти, що призвело до виникнення у нього заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою суду першої інстанції скаргу задоволено, скасовано постанову начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ про арешт майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні у зв’язку з тим, що заявнику безпідставно нарахована заборгованість зі сплати аліментів, тому державний виконавець не мав передбачених статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження»підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1.Постановою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду й залишив у силі ухвалу суду першої інстанції з огляду на таке.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів).

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року, зокрема квартири, за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Умова щодо перебування майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.Аналіз положень СК України, зокрема статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробіток» та «дохід», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер. Інші джерела правового регулювання, передусім акти сімейного законодавства, повинні відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб’єкт приватного права, безумовно, спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів за депозитами, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість грошовий дохід, який є лише еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Встановивши, що отримані ОСОБА_1 кошти від продажу майна у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів,не є фактичним заробітком платника аліментів, а є грошовим еквівалентом майна, що належало йому до продажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року скасовано, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року залишено в силі.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі No 758/10761/13-ц (провадження No 61-19815сво19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94666367