ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука О. С.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом Компанії Trimcroft Services Limited до: 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа – цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та
за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) Компанії Calefort Developments Limited, 2) Компанії Emsworth Assets Limited, 3) Компанії Gilson Investmens Limited до 1) Компанії Eastcoast United Inc., 2) Компанії Statex Corp., 3) Компанії Newport Inc., 4) Компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) Компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа – цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року скасувала. Рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в іншій редакції.
З таким висновком Великої Палати Верховного Суду не повною мірою погоджуюся і відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.
1.Вважаю, що при ухваленні постанови від 19 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою окремі положення висновку члена Науково-консультативної Ради при Верховному Суді (далі – НКР) щодо тлумачення норм права, які підлягали застосуванню у цій справі.
Так, у висновку, підготовленому 10 квітня 2023 року доктором юридичних наук, професором, завідувачем кафедри приватного права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, членом НКР при Верховному Суді Омельченком А. В., окрім іншого, вказано наступне.
«…У випадку, якщо акції, що були предметом договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року, не існують на час вирішення судового спору, інші акції емітента ПрАТ «Полтавський ГЗК» (іншої номінальної вартості, кількості та загальної вартості) не можуть бути витребувані у набувача.
Віндикаційний позов не є належним способом захисту порушеного права акціонера (власника акцій) у випадку визнання недійсним договору, на підставі якого ці акції були ним відчужені, оскільки, по-перше, цінні папери є родовими речами (якщо вони не індивідуалізовані у процесі цивільного обороту), і, по-друге, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин щодо спірного майна».
На моє переконання, такі висновки члена НКР заслуговували на увагу. Проте, питання належності обраного позивачами способу захисту порушеного права Велика Палата Верховного Суду взагалі не досліджувала, хоча у численних рішеннях до цього неодноразово перевіряла ефективність способів судового захисту й у багатьох випадках в залежності від цього ухвалювала рішення.
2. В оскарженому рішенні апеляційного суду вказано, що позовна давність щодо вимоги про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року не пропущена, хоча вочевидь обґрунтованість поновлення судом кілька разів пропущеного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) викликає сумніви.
Велика Палата Верховного Суду взагалі не дала оцінки таким твердженням суду.
3. Також Велика Палата жодним чином не торкнулася питання дотримання судами розумних строків провадження у справі. Не було приділено увагу і тому, що у діях позивачів наявні ознаки зловживання процесуальним правом. Разом із тим відповідно до статті 43 ГПК України в залежності від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Про ознаки зловживання процесуальним правом свідчать наступні обставини.
У 2005 році Компанія GILSON INVESTMENTS LIMITED звернулась до господарського суду із позовом до Компанії EMSWORTH ASSETS LIMITED, Компанії CALEFORT DEVELOPMENTS LIMITED, Компанії TRIMCROFT SERVICES LIMITED, Компанії EASTCOAST UNITED INC, Компанії STATEX CORP, Компанії NEWPORT INC, Компанії SAYERS HOLDINGS LIMITED, АБ «ІНГ Банк Україна», в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати договір купівлі-продажу цінних паперів від 18 листопада 2002 року № 1911/27 недійсним.
Остаточне рішення у цій справі було ухвалено Вищим господарським судом України 16 лютого 2015 року, яким залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову компанії GILSON INVESTMENTS LIMITED.
Позов у даній справі, який було пред`явлено у 2020 році, фактично стосувався тих самих обставин щодо договору від 18 листопада 2002 року та розглядався майже 3 роки.
В судових засіданнях Великої Палати Верховного Суду голова правління Ferrexpo AG звертав увагу суддів на те, що кінцеві бенефіціари офшорних компаній позивачів судами у цій справі не були встановлені.
За інформацією, поширеною ще у грудні 2021 року у засобах масової інформації, «Триває спроба захопити Полтавський ГЗК і передати його під контроль офшорів Trimcroft Services Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited і Calefort Developments Limited. Їх ЗМІ неодноразово пов`язували з російськими бізнесменами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , пов`язаних із Кремлем. Про це свідчать дані судового реєстру. ОСОБА_1 – депутат російської Думи. 2014 року голосував за окупацію Криму. Перебуває під санкціями США та ЄС. ОСОБА_2 – президент футбольного клубу ЦСКА. Ці російські бізнесмени не вперше атакують Полтавський ГЗК. 2005-го вони вперше подали до суду про визнання недійсним купівлю 2002 року Ferrexpo акцій підприємства.» (Росіяни намагаються захопити Полтавський ГЗК концерну Ferrexpo. ІНФОРМАЦІЯ_1
Тобто у відкритому доступі поширена інформація про сумнівну підприємницьку діяльність Компанії Trimcroft Services Limited, Компанії Calefort Developments Limited, Компанії Emsworth Assets Limited та Компанії Gilson Investmens Limited.
Крім того, 03 березня 2023 року на інтернет-сторінці Журналу Forbes Ukraine опубліковане інтерв`ю директора Ferrexpo ОСОБА_3 під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_3» (ІНФОРМАЦІЯ_4).
У цій публікації директор Ferrexpo, зокрема, наголосив, що «ІНФОРМАЦІЯ_5.»
Наведеним вище поясненням в суді представника відповідача Велика Палата оцінки не дала і не перевірила, чи досліджували вказані обставини суди першої та апеляційної інстанції. Хоча в залежності від результатів перевірки, підтвердження чи спростування відповідної інформації, суди мали вирішити питання про склад учасників процесу та забезпечити реалізацію ними своїх процесуальних прав та обов`язків, законність звернення до суду з позовними вимогами. У свою чергу, ретельність перевірки Великою Палатою усіх процесуальних дій нижчестоящих судів повинна була спонукати Велику Палату до обговорення не тільки питання про зловживання процесуальними правами, але й питання про наявність підстав для постановлення Окремої ухвали на адресу судів нижчестоящих інстанцій відповідно до ст. 246 ГПК України.
4. Великій Палаті Верховного Суду, на мою думку, доцільно було б перевірити твердження про те, що кінцевими бенефіціарами офшорних компаній – позивачами у справі виступають громадяни росії. У своїх Окремих думках, я вже неодноразово висловлювався про те, що російська федерація та усі ті, хто матеріальними ресурсами забезпечує ведення збройної агресії в Україні, не мають права на судовий позов в результаті задоволення якого можуть отримати додаткові ресурси для фінансування загарбницької війни. Подібні звернення до Українського суду з метою стягнення коштів з тих, хто постраждав, був вбитий чи знищений через бойові дії російських окупантів, повинні кваліфікуватися як зловживання правом.
5. На мою думку, усі наведені у пунктах 1-4 обставини мали бути враховані та в обов`язковому порядку перевірені касаційним судом в ході ухвалення рішення. При цьому частина друга статті 300 ГПК України забороняє суду касаційної інстанції встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, вважаю, що після скасування постанови апеляційного суду Велика Палата Верховного Суду мала передати справу на новий розгляд для встановлення всіх обставин справи, оскільки без з`ясування таких обставин неможливо ухвалити законне, об`єктивне та обґрунтоване судове рішення.
Також Велика Палата, на мою думку, повинна була ухвалити Окрему ухвалу як реакцію на допущені судами нижчих інстанцій порушення норм матеріального і процесуального права.
Від цього залежало і вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням як у цьому спорі, так і в майбутніх судових справах (статті 4, 13, 43, 246 ГПК України).
Суддя О. С. Ткачук
ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Верховного Суду Гриціва М. І., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року, ухвалену за наслідками розгляду касаційних скарг 1) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.), 2) компанії Ferrexpo AG на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.) та ухвали Північного апеляційного господарського суду: від 14 січня 2022 року (судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Євсіков О. О.); від 23 червня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Сулім В. В., Євсіков О. О.); від 29 червня 2022 року (судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.); від
29 серпня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.); від 30 серпня 2022 року (судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.); від 08 вересня
2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.) у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом компанії Trimcroft Services Limited до:
1) компанії Eastcoast United Inc., 2) компанії Statex Corp., 3) компанії Newport Inc.,
4) компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро»,
9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) компанії Calefort Developments Limited, 2) компанії Emsworth Assets Limited, 3) компанії Gilson Investmens Limited до 1) компанії Eastcoast United Inc.,
2) компанії Statex Corp., 3) компанії Newport Inc., 4) компанії Sayers Holdings Limited,
5) Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери», 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро», 9) Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа цінні папери», 10) Акціонерного товариства «Інг Банк Україна», 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
1. У жовтні 2020 року компанія Trimcroft Services Limited (далі також позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії Eastcoast United Inc. (далі також відповідач-1), компанії Statex Corp. (далі також відповідач-2), компанії Newport Inc. (далі також відповідач-3), компанії Sayers Holdings Limited (далі також відповідач-4), Приватного акціонерного товариства «Ділові партнери» (далі ПрАТ «Ділові партнери», відповідач-5, скаржник), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Нацкомісія з цінних паперів, відповідач-6), компанії Ferrexpo AG (далі також відповідач-7, скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю «Солід Дніпро» (далі ТОВ «Солід Дніпро», відповідач-8), Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа цінні папери» (далі ТОВ «Основа цінні папери», відповідач-9), Акціонерного товариства «Інг Банк Україна» (далі АТ «Інг Банк Україна», відповідач-10), Міністерства юстиції України (далі Мінюст, відповідач-11), Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «Полтавський ГЗК», відповідач-12), у якому з уточненнями, редакційними змінами та зі змінами предмета позову просила:
визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року (далі Договір купівлі-продажу цінних паперів, Договір купівлі-продажу, Договір), який підписали позивач, компанії Calefort Developments Limited (далі третя особа-1), Emsworth Assets Limited (далі третя особа-2), Gilson Investments Limited (далі третя особа-3) та відповідачі 15, 10 у частині, що стосується прав та інтересів позивача, а саме щодо пакета простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК», у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» на момент укладення Договору;
визнати недійсними свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 24/1/03, № 644/1/04, № 534/1/05, № 294/1/06, № 550/1/07, № 406/01/08, зареєстровані Державною комісією з цінних паперів 20 січня 2003 року, 29 жовтня 2004 року, 29 листопада 2005 року, 27 червня 2006 року, 27 грудня 2007 року та 10 жовтня 2008 року відповідно;
зобовязати Мінюст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) в частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
визначити розмір частки акцій позивача у статутному капіталі відповідача-12 у кількості 9,3218 % акцій його статутного капіталу, що складається із 6 144 006 штук простих іменних акцій;
витребувати з незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь позивача прості іменні акції, випущені ПрАТ «Полтавський ГЗК», у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12 до моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме шляхом: визнання права власності на ці акції за позивачем; зобовязання відповідача-9 виконати безумовну депозитарну операцію списання цих акцій з рахунка у цінних паперах відповідача-7 на рахунок у цінних паперах позивача в депозитарній установі відповідача-8; зобовязати відповідача-8 виконати безумовну депозитарну операцію зарахування зазначеного пакета простих іменних акцій на рахунок у цінних паперах позивача.
2. Вимоги мотивували тим, що спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів не відповідає вимогам законодавства у сфері валютного регулювання, чинного на дату його укладення, зокрема частині першій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93; у редакції на час укладення спірного Договору), Положенню про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового звязку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297 (далі Положення № 297; у редакції на час укладення спірного Договору), оскільки за цим Договором перейшли права власності на валютні цінності, якими є цінні папери прості іменні акції ПрАТ «Полтавський ГЗК», від продавців-нерезидентів до покупців-нерезидентів без наявності в указаних юридичних осіб ліцензії на здійснення валютних операцій. Внаслідок укладення спірного Договору позивач протиправно був позбавлений права власності на пакет акцій відповідного розміру у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК».
З огляду на викладене, на думку позивача, Договір купівлі-продажу цінних паперів має бути визнаний недійсним в судовому порядку, а інші позовні вимоги, які стосуються визнання недійсними актів, виданих (прийнятих, оформлених) на виконання цього Договору, та вчинення дій за наслідками визнання Договору недійсним, є похідними від першої позовної вимоги та мають на меті забезпечити можливість відновлення становища позивача, що існувало до моменту порушення його прав.
3. У грудні 2020 року до Господарського суду міста Києва звернулися також компанії Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investmens Limited із заявами про вступ у справу як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовами до відповідачів і Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, підстави яких загалом відтворюють позовну заяву компанії Trimcroft Services Limited.
Треті особи вказували, що оскільки вони є учасниками Договору купівлі-продажу цінних паперів (а саме продавцями за цим Договором), то рішення у цій справі прямо стосується їхніх прав та інтересів. Мало того, треті особи погоджуються з підставами, заявленими позивачем, та з аналогічних мотивів заявляють власні позовні вимоги такого змісту:
визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів третіх осіб щодо їх пакетів простих іменних акцій, випущених ПрАТ «Полтавський ГЗК» (у кількості: третя особа-1 8 000 000 штук; третя особа-2 8 000 000 штук; третя особа-3 4 346 512 штук), номінальною вартістю 0,25 грн, що становило відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» до моменту укладення спірного Договору;
визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії щодо змін до установчих документів ПрАТ «Полтавський ГЗК» від 25 жовтня 2004 року № 15841050001000014, від 09 вересня 2005 року № 15841050004000014, від 11 травня 2006 року № 15841050005000014, від 05 червня 2008 року № 15841050016000014, від 21 листопада 2008 року № 15841050018000014, від 12 червня 2020 року № 15841050046000014;
зобовязати Мінюст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в ЄДР у частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
визнати дійсним та відновити дію свідоцтва Державної комісії з цінних паперів від 07 серпня 1998 року № 384/16/1/98 про реєстрацію випуску акцій;
визначити статутний капітал відповідача-12 у розмірі 16 477 505,00 грн, що поділений на 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, які становлять 100 % від загальної кількості випущених акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК»;
визначити розмір частки акцій у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК»: третьої особи-1 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-2 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-3 6,5946%, що становить 4 346 512 штук простих іменних акцій;
витребувати з незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited зазначені пакети акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», які до укладення спірного Договору становили відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % статутного капіталу ПрАТ «Полтавський ГЗК», шляхом: визнання за третіми особами права власності на вказані цінні папери; зобовязання відповідача-9 виконати безумовні депозитарні операції списання цих акцій з рахунка в цінних паперах відповідача-7 на рахунки у цінних паперах третіх осіб в депозитарній установі відповідача-8; зобовязати відповідача-8 виконати безумовні депозитарні операції зарахування наведених вище пакетів простих іменних акцій на рахунки у цінних паперах компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, які списуються з рахунка в цінних паперах компанії Ferrexpo AG.
4. Господарський суд міста Києва 27 травня 2021 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог позивача та третіх осіб.
Суд визнав позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів, суд виходив з того, що спірний Договір був укладений у повній відповідності із чинними на момент його укладення вимогами законодавства України. При цьому суд виснував, що:
1) спірний Договір стосувався купівлі-продажу акцій акціонерного товариства, тобто передбачав проведення операції з цінними паперами, яка в розумінні пунктів 1, 2 статті 1 Декрету № 15-93 за своєю природою є операцією з валютними цінностями на міжнародних ринках і була проведена сторонами Договору за участю АТ «ІНГ Банк Україна», яке станом на дату укладення спірного Договору здійснювало свою діяльність та мало право на здійснення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії № 190 від 04 грудня 2001 року та письмового дозволу на здійснення окремих операцій № 190-1 від 04 грудня 2001 року, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій в розумінні статті 5 Декрету № 15-93. За висновком суду, укладення спірного договору за участю особи, яка мала чинну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій на міжнародних ринках, не вимагало наявності у всіх інших його сторін ліцензій на здійснення валютних операцій;
2) валютні операції, проведені за спірним Договором, не потребували отримання від його сторін (компаній-продавців та компаній-покупців) індивідуальних ліцензій відповідно до частини четвертої статті 5 Декрету № 15-93, бо:
сторони за спірним договором (компанії-продавці та компанії-покупці) не були фінансовими установами та не підпадали під дію Порядку надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 297 від 09 серпня 2002 року;
за спірним Договором компанії-продавці, які є нерезидентами, передали своє право власності на акції Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «Полтавський ГЗК») як на об`єкт інвестування, припинили свою участь у зазначеному товаристві та припинили свою інвестиційну діяльність щодо зазначеного товариства, здійснили репатріацію своїх інвестицій та доходів, а відповідно до частини шостої пункту 4 статті 5 Декрету № 15-93 вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті у разі припинення інвестиційної діяльності на території України не потребувало одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. За висновком суду, здійснення репатріації інвестицій і доходів компаній-продавців, які є компаніями іншої держави Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, на підставі індивідуальної ліцензії на разову валютну операцію суперечило б статтям 1, 2, 3 та 7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10 березня 1993 року, за якими Україна гарантувала інвесторам іншої договірної сторони цієї Угоди, зокрема і компаніям-продавцям за спірним Договором, необмежений переказ їхніх інвестицій і доходів;
відповідно до статті 7 Декрету № 15-93 здійснення розрахунків між нерезидентами не потребувало індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції, оскільки не регулювалося цим Декретом;
спірний договір не передбачав здійснення операцій, установлених пунктами «б» «е» частини четвертої статті 5 Декрету № 15-93 у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, які потребували отримання його сторонами індивідуальних ліцензій;
3) спірний Договір хоч і стосувався операцій із цінними паперами, їх купівлею-продажем, що відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 8, 26, 27 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» відноситься до професійної діяльності на ринку цінних паперів та здійснюється на підставі спеціальних дозволів, однак спірний договір був укладений між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, які не здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів та не зобов`язані були отримувати відповідну ліцензію. Також суд установив та врахував те, що компанії-покупці за спірним договором були представлені фізичними особами представниками за дорученнями, а також професійним торговцем цінними паперами Закритим акціонерним товариством «Ділові партнери», який мав відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів. При цьому суд врахував, що обставини відсутності необхідності отримання сторонами спірного договору дозволів на здійснення операцій, пов`язаних з обігом цінних паперів, встановлені судовим рішенням у справі № 8/348а-20/142, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи;
4) компанії-продавці продали належні їм акції ВАТ «Полтавський ГЗК» на зазначених у Договорі вигідних для себе умовах, які визначили добровільно та за власною згодою, що не спростовано позивачем та третіми особами із самостійними вимогами, а їх доводи про те, що укладення спірного Договору призвело до втрати ними права власності на відповідні пакети простих іменних акцій, які належали їм на праві власності, суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та статті 3 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог (про визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, скасування реєстраційних дій, зобов`язання Мінюсту вчинити дії, визнання дійсним та відновлення дії свідоцтва; визначення розміру статутного капіталу та розміру частки акцій позивача та третіх осіб у статутному капіталі акціонерного товариства; витребування із незаконного володіння простих іменних акцій та визнання права власності на такі акції, зобов`язання відповідачів вчинити дії), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ці позовні вимоги є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів та не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю основної позовної вимоги, ці похідні позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач та треті особи із самостійними вимогами фактично просять суд не відновити становище, а створити нове становище, якого не існувало станом на 17 листопада 2002 року.
Також суд констатував, що спірний Договір не був підставою для вчинення у ЄДР спірних реєстраційних дій та проведення будь-яких інших змін щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК», не був підставою для видання або анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій цього товариства, зміни розміру його статутного капіталу, припинення існування спірних акцій цього товариства, а документи, які були підставою зазначених змін щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК» та його спірних акцій, не були скасовані або визнані недійсними у судовому порядку. Позивач та треті особи із самостійними вимогами не надали суду жодних доказів протилежного.
Суд далі підсумував, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог у цій справі, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, про захист яких вони просять, не порушені відповідачами, а суд відмовляє у задоволенні позовів у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
5. Компанії Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited не примирилися із рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.
Північний апеляційний господарський суд за наслідками апеляційного перегляду 12 вересня 2022 року виніс постанову, якою частково задовольнив апеляційні скарги, скасував рішення суду першої інстанції та постановив нове рішення. Позови компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited задовольнив частково і:
визнав недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів позивача та третіх осіб, тобто щодо пакетів простих іменних акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», які вони продали за цим Договором;
витребував із незаконного володіння (стягнув з) компанії Fеrrexpo AG прості іменні акції, випущені ПрАТ «Полтавський ГЗК», номінальною вартістю 9,96 грн, зокрема: на користь компанії Trimcroft Services Limited у кількості 28 897 580 штук, що становить 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12; на користь компанії Calefort Developments Limited 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь компанії Emsworth Assets Limited 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь компанії Gilson Investments Limited 20 443 260 штук, що становить 6,5946 % статутного капіталу відповідача-12;
зобовязав депозитарну установу ТОВ «Основа цінні папери» виконати безумовні депозитарні операції щодо списання з рахунка в цінних паперах компанії Fеrrexpo AG вказаних пакетів простих іменних акцій ПрАТ «Полтавський ГЗК», а депозитарну установу ТОВ «Солід Дніпро» виконати безумовні депозитарні операції зарахування цих пакетів простих іменних акцій
відповідача-12 на рахунки у цінних паперах компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited.
У решті позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовив та здійснив розподіл судового збору за подання позивачем і третіми особами позовних заяв та апеляційних скарг.
6. ПрАТ «Ділові партнери» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі.
Із цього приводу товариство покликалося на пункти 1, 3, 4 абзацу першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) і зазначало, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції, 1) неправильно застосував норми матеріального права: статті 261 та 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого
2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від
27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16; статті 184 та 387 ЦК України, залишив поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від
18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; положення Декрету № 15-93, наголосивши при цьому на брак висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету; статтю 10761 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, позаяк з`явилася після їх виникнення; частину другу статті 328 ЦК України щодо презумпції правомірності набуття права власності, оскільки не врахував, що обставини недобросовісності відповідача-7 як набувача акцій не встановлені та не доведені позивачем та третіми особам, у звязку з чим для відповідача-7 як добросовісного набувача діє презумпція правомірності набуття права власності на акції і суд не мав права їх витребовувати; 2) порушив норми процесуального права: статтю 77 ГПК України, не мав на увазі висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному Договорі, за відсутності належних та допустимих доказів; частину четверту статті 75 ГПК України, з огляду на яку не взяв до уваги наявність судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлені обставини та зроблені висновки щодо предмета спору в цій справі, зокрема про відсутність акцій як індивідуально визначеного майна, власниками яких були позивач та треті особи до моменту укладення спірного Договору, про відсутність необхідності отримання сторонами спірного Договору дозволів на здійснення передбачених договором операцій та інші; статтю 236 ГПК України, через те що не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного Договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених Договором операцій та яку саме (генеральну / індивідуальну); статті 237, 269 ГПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21; пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі.
7. Компанія Ferrexpo AG також звернулася з касаційною скаргою, в якій просила: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від
14 січня 2022 року та постановити нову ухвалу у справі № 910/15551/20, якою повернути без розгляду заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду (Корсак В. А. головуючий суддя, судді Владимиренко С. В., Попікова О. В.) від розгляду справи; скасувати ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23, 29 червня, 29, 30 серпня, 08 вересня
2022 року в цій справі та постановити нові ухвали у справі, якими визнати заяви ПрАТ «Ділові партнери» та ТОВ «Основа цінні папери» про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/250 обґрунтованими та задовольнити заяви про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.
Підставами для втручання в оскаржені судові рішення назвав правила пунктів 1, 3, 4 абзацу першого частини другої статті 287, пункту 1 частини першої та пункту 4 частини другої статті 310 ГПК України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував та порушив такі норми матеріального і процесуального права: статті 261 та 267 ЦК України, бо неправильно визначив початок перебігу позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, знехтував висновками Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16; статті 328, 388 ЦК України щодо презумпції правомірності набуття права власності, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми, викладених у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 902/627/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 909/1286/19. Суд залишив поза увагою те, що обставини недобросовісності відповідача-7 як набувача акцій є невстановленими і такими, які позивач та треті особи не довели, не зважив на презумпцію правомірності набуття права власності на акції; статті 184 та 387 ЦК України, бо не надав значення висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; положення Декрету № 15-93. При цьому скаржник зазначив, що стосовно означених правовідносин нема висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету; статтю 236 ГПК України, оскільки не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених договором операцій та яку саме (генеральну/індивідуальну); статтю 77 ГПК України, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, від
07 грудня 2021 року у справі № 914/2468/20, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному договорі, щодо збільшення статутного капіталу акціонерного товариства лише за рахунок індексації основних фондів за відсутності належних та допустимих доказів, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються на припущеннях; пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі, не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення наявності / відсутності порушеного права та/або інтересу при вирішенні спору у справі, викладених у постановах від 22 січня 2019 року у справі
№ 912/1856/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 904/5874/19 (904/4623/19), від 07 грудня 2021 року у справі № 902/45/20, від 28 лютого 2018 року у справі
№ 917/467/17, від 25 червня 2018 року у справі № 910/24249/16, від 17 липня
2018 року у справі № 910/237/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 23 травня 2019 року у справі № 920/301/18, від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18; статті 237, 269 ГПК України, позаяк суд вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, оминув увагою висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21.
Також скаржник послався на існування передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 310 ГПК України підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справа була розглянута та вирішена неповноважним складом суду, тому що в ухваленні судового рішення на стадії апеляційного розгляду справи брав участь суддя, якому був заявлений відвід з обґрунтованих для цього підстав.
За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції помилково розглянув заяву компанії Emsworth Assets Limited № 09.1-19/25/22 від 03 лютого 2022 року про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Корсака В. А., Владимиренко С. В., Попікова О. В. від розгляду справи та помилково передав справу для визначення іншого складу суду. На думку скаржника, суд мав повернути цю заяву особі, що її подала, без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки заява не відповідала вимогам частини першої цієї статті.
Скаржник теж зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав необґрунтованими заяви відповідача-5 та відповідача-9 про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, не спростував доводів заявників щодо обґрунтованості цих заяв.
8. Компанії Trimcroft Services Limited та Ferrexpo AG звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотаннями про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата), позаяк ця справа містить виключну правову проблему, а звідси підлягає передачі на розгляд до Великої Палати на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 11 та 21 жовтня ухвалами відкрив касаційне провадження та призначив справу до спільного розгляду, а
01 грудня 2022 року ухвалою передав справу № 910/15551/20 на розгляд до Великої Палати.
10. Велика Палата визнала мотиви та підстави, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2022 року, обґрунтованими, у звязку із чим 19 січня 2023 року постановила ухвалу про прийняття та призначення справи до розгляду.
11. За наслідками розгляду касаційних скарг 19 квітня 2023 року Велика Палата ухвалила постанову, якою закрила касаційне провадження за касаційною скаргою компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал Північного апеляційного господарського суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня, 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20.
Касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та компанії Ferrexpo AG задовольнила частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 скасувала, а рішення Господарського суду міста Києва від
27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишила в силі.
12. З постановою Великої Палати від 19 квітня 2023 року не погоджуємося, тож, керуючись частиною третьою статті 34 ГПК України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.
13. Щодо оскарження ухвал апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року Велика Палата заначила, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
В аспекті наведеного нормативного регулювання видів судових ухвал, які підлягають оскарженню в касаційному порядку і в переліку яких нема ухвал про вирішення заяв про відводи (самовідводи), Велика Палата виснувала, що ухвали апеляційного суду
від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі
№ 910/15551/20, у яких вирішувались питання про відвід суддів від розгляду справи № 910/15551/20, відносяться до тих ухвал, які не підлягають касаційному оскарженню. Але при цьому застерегла, що порушення норм процесуального права, допущенні апеляційним судом при їх ухваленні, у встановлених процесуальним законодавством випадках можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
З огляду на це Велика Палата виснувала, що касаційне провадження за касаційною скаргою компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал апеляційного суду від
14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 підлягає закриттю.
14. Відносно оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, указаних у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України наявність порушень, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу, Велика Палата заначила таке.
За пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Указані порушення компанія Ferrexpo AG вбачає в тому, що апеляційний суд неправомірно прийняв до розгляду та ухвалою від 14 лютого 2022 року задовольнив заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії суддів у складі Корсака В. А., Попікової О. В. та Владимиренко С. В., оскільки вказана компанія не подала належного доказу своєї правосубєктності за законодавством Англії та Уельсу, а повноваження її директорів на підписання заяви про відвід були додані без перекладу та апостилю. Внаслідок цього порушення відведена колегія суддів не змогла розглянути апеляційні скарги, відповідно, порядок визначення всіх наступних суддів для розгляду цієї справи був порушений.
Згідно із частиною першою статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Відповідно до частини другої статті 40 ГПК України у разі задоволення заяви про відвід одному або декільком суддям, які розглядають справу колегіально, справа розглядається в тому самому суді таким самим складом колегії суддів із заміною відведеного судді або суддів, або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Ураховуючи наведені норми права, Велика Палата вважає, що задоволення необґрунтованого відводу, на що посилається скаржник, само по собі не може свідчити про порушення порядку визначення всіх наступних суддів для розгляду справи та неповноважність наступного складу суду, якщо при його визначенні були дотримані норми статті 32 ГПК України.
У звязку із цим Велика Палата виснувала, що ухвалами апеляційного суду від 23 та
29 червня 2022 року правомірно було відмовлено ПрАТ «Ділові партнери» у задоволенні заявленої з наведених підстав заяви про відвід судді Кропивної Л. В.
Також компанія Ferrexpo AG звертає увагу, що вона та відповідач-5 більше пяти разів заявляли клопотання про відвід судді Кропивної Л. В. у звязку з наявністю сумнівів у її неупередженості, а тому за наявності такої кількості відводів ця суддя повинна була взяти самовідвід.
Проте кількість заявлених учасниками справи відводів сама по собі не може свідчити про упередженість або необєктивність суддів, тим більше не може бути підставою для заявлення таким суддею самовідводу.
Інших доводів, що підтверджують неповноважність складу суду або ухвалення постанови суддею, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою), у касаційній скарзі компанії Ferrexpo AG не зазначено.
За цих обставин Велика Палата, дотримуючись меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, дійшла висновку, що нема підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відповідно до норм пунктів 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу.
15. Інші викладені в постанові міркування Великої Палати щодо решти доводів касаційних скарг, не є суттєвими для цілей цієї окремої думки, що дозволяє особливо не акцентувати увагу на них і у звязку із цим викладати аргументи незгоди чи схвалення щодо цих доводів.
16. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України господарське судочинство повинно здійснюватися з дотриманням принципу права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
У системному цілісному звязку з принципом забезпечення права на касаційний перегляд судового рішення судів попередніх інстанцій перебувають правила (приписи) пункту 1 частини першої статті 287 цього Кодексу, відповідно до яких касаційний перегляд можливий зазвичай тоді, коли відбулися розгляд справи по суті в суді першої інстанції і перегляд цього рішення судом апеляційної інстанції. У такому саме звязку з принципом забезпечення права на касаційний перегляд перебувають і положення статей 302, 303 ГПК України, які регламентують підстави передачі справи на розгляд Великої Палати й порядок такої передачі.
За правилами частини пятої статті 302 цього Кодексу Велика Палата в рамках касаційного провадження може постановити судове рішення у справі, якщо існує виключна правова проблема і розгляд справи Великою Палатою диктується необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Але вправі цей суд постановити таке рішення за умови, коли законна процедура дозволяє його постановити.
17. Із цього приводу варто відразу наголосити, що ми акцентуватимемо увагу на підставах, умовах та правоможностях касаційного суду творити своє правосуддя в проєкції перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті спору, коли за назвою існують такі рішення і через свою наявність формально не обмежують у розумінні правил пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України провадити касаційний перегляд, але водночас один з таких видів судових рішень (приміром у нашій ситуації постанова суду апеляційної інстанції) містить змістовні ознаки, достатні для того, щоб засумніватися в його законності і спроможності бути підставою для формулювання правового висновку. Інакше кажучи, зосереджуватимемося на касаційному перегляді рішень судів першої й апеляційної інстанцій, які є і наче уможливлюють касаційний перегляд справи, але воднораз існують передумови, які обєктивно сигналізують про істотні порушення унормованого порядку (процедури) винесення одного з таких судових рішень і в кінцевому підсумку підводять до думки про «неважність» [апеляційного] перегляду справи та ухваленого за його наслідками судового рішення, яке за правовими формою та змістом не може визнаватися законним і підставовим для формулювання касаційним судом обовязкових до застосування правових висновків.
18. У статті 1 Основного Закону України (далі ОЗ) проголошено, що Україна є правовою державою, а у статті 6 ОЗ встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи <…> судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Конституція України має розумітися та застосовуватися через призму цілісності та розумності її приписів; її принципи, приписи, цінності, ідеї мають трактуватися в єдиному змістовному взаємозвязку й за жодних спроб не повинні протиставлятися.
Суд касаційної інстанції як ланка в структурі судової влади є державним (створеним державою) органом, що здійснює правосуддя, і носієм судової влади. З огляду на означені вище конституційні приписи про Україну як правну державу та поділ державної влади на три її гілки видається переконливим та продуктивним стверджувати, що касаційний суд у царині правосуддя повинен підпорядковуватися силі принципу правної держави, найважнішими елементами якої є закріплення в ОЗ основних прав людини, поділ державної влади, законність, правова безпека, звязаність правом, справедливість, визначеність і прозорість правового регулювання, адекватність дій державних органів тощо.
Поняття України як правної держави не має конституційного визначення, не містить у всіх деталях жодних чітко визначених вимог заборон конституційного рівня для конкретних обставин окремої справи й мало того, потребує конкретизації залежно від конкретних фактичних умов. Але попри все це у ньому відчутна (присутня) внутрішня, моральна, екзистенційна, спонтанна воля (сила), яка своїм чином зобовязує державні (судові) органи влади діяти тільки на основі конституції і прийнятих формально і матеріально відповідно до конституції законів з метою забезпечення людської гідності, свободи, справедливості та правової безпеки.
19. Ці наші загальні засновкові міркування можливо занадто розлогі та не зовсім доречні для цілей цієї окремої думки, однак не є зайвими, і ми навели їх лише для того, аби вкотре наголосити, що суд касаційної інстанції, який реалізує судову владу, під час касаційного перегляду не повинен діяти «шаблонно», формально, безвідносно до законності порядку здійснення судового провадження судами попередніх інстанцій, не повинен уникати розвязання питань, які мають предикатне значення для правильного розгляду справи.
20. Правила пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України в системному звязку з іншими нормами цього Кодексу, які регламентують процедуру касаційного судочинства, дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати касаційний перегляд рішень судів попередніх інстанцій за умови, коли судове рішення суду першої інстанції оскаржується після апеляційного перегляду. Презюмується, що такий перегляд здійснює правоможний склад суду другого рівня.
Ці та повязані з ними правила передбачають позитивні, прямі, дозволені законом дії суду касаційної інстанції. Водночас вони якраз не містять в собі заборони касаційному суду переглядати рішення суду першої інстанції, стосовно якого не відбувався апеляційний перегляд. Тобто не містять процесуальної редакції правила про те, що суду забороняється здійснювати касаційне провадження у разі, якщо не відбувся апеляційний перегляд справи.
Правила цієї та інших статей ГПК України чітко й ясно не встановлюють реакції суду касаційної інстанції на ситуацію, коли апеляційний перегляд оскарженого до касаційного суду рішення суду першої інстанції не відбувався або відбувся з ухваленням судового рішення, котре за назвою, видом і формою можна віднести до судового акта по суті спору, але його винесення супроводжують обставини, які за змістовними властивостями не дозволяють віднести його до законного й обґрунтованого судового рішення, тобто судового рішення, яке б не суперечило правомірній процедурі його ухвалення.
Попри те, що правил, які би точно приписували, що належить робити суду касаційної інстанції у разі, коли апеляційний розгляд справи не відбувся або відбувся з дефектами, несумісними з порядком його провадження, нема, це, однак, не означає, що суд касаційної інстанції може завершувати касаційний перегляд з ухваленням відповідного судового рішення з правовим правозастосовним висновком на тій підставі, що, як простежується зі змісту постанови Великої Палати у цій справі, цей суд наділений повноваженнями на перегляд судових рішень незалежно від умов і підстав, які за законом і правом обмежували такий перегляд по суті спору.
21. Очевидно, що у випадку, коли оскаржуване рішення суду першої інстанції не переглядалося в апеляційному порядку, суд касаційної інстанції діятиме від зворотного і має відмовити у відкритті процедури касаційного перегляду.
Проте може скластися ситуація, коли апеляційний перегляд судового рішення відбувся, але за умов, які викликають обґрунтовані сумніви у легітимності цього перегляду. Умови й обставини, які підривають правомірність апеляційного перегляду, можуть бути різнопланові за змістом та ступенем негативної дії.
Приміром, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй постанові від 01 грудня 2015 року в справі № П/800/235/15, розпочатій за позовом Макаренка В. В. до Вищої ради юстиції про визнання протиправним дій та рішення, незважаючи на прохання позивача переглянути постанову Вищого адміністративного суду України з підстави неправильного застосування норм матеріально права, постановити нове рішення про задоволення позову й таким чином (способом) захистити його право, з власної ініціативи виявила, що розгляд справи здійснював суд у складі суддів, кожен з яких мав повноваження на розгляд такої справи, однак до складу колегії суддів, котра мала її розглядати, вони були включені не відповідно до вимог закону.
З покликанням на аналіз правил закону, які регламентують порядок формування складу суду для розгляду справи по суті, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, зокрема, що за наявності функціонуючої автоматизованої системи документообігу заміна судді (суддів), який з поважних причин не може брати участь у розгляді справи, має здійснюватися винятково автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності. Тобто в тій справі Судова палата за наслідками перегляду не формулювала правового висновку, оскільки виявила, що рішення по суті спору, щодо якого сторона спору пропонувала ухвалити нове рішення, виніс (ухвалив чи постановив) суд, відносно якого є обєктивні сумніви щодо його легітимності, неупередженості чи безсторонності.
Подібне рішення цей самий суд виніс у справі № П/800/166/15 за позовом ОСОБА_1. до Президента України про зобовязання вчинити певні дії (постанова від 01 грудня 2015 року).
22. Повертаючись до обставин справи, треба нагадати, що перед Великою Палатою теж постало питання, чи відбувся апеляційний перегляд цієї справи в розрізі застережень щодо правомірності визначення складу суду, який розглянув справу за правилами апеляційного провадження, чи насправді є підстави вважати, що відбувся апеляційний перегляд, чи за наявності застережень щодо правомірності визначення складу суду, рішення якого переглядається, вправі касаційний суд ухвалювати своє судове рішення по суті.
За правилами частини четвертої статі 300 ГПК України [касаційний] суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 310 цього Кодексу судові рішення підлягають обовязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу.
Ми вважаємо, що наявні нижченаведені в цій справі обставини щодо порядку формування складу колегії суддів для апеляційного перегляду судового рішення давали Великій Палаті обґрунтовані сумніви стосовно повноважності складу суду, що здійснив апеляційний перегляд.
23. Гадаємо, що для такого твердження потрібно більш детально проаналізувати обставини, повязані з вирішенням відводів та самовідводів суддів під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у цій справі.
Отож 09 червня 2021 року від компанії Trimcroft Services Limited до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року.
За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу передали на розгляд колегії суддів: Гаврилюк О. М. (головуючий), Ткаченко Б. О., Сулім В. В.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (підстава: перебування судді Ткаченка Б. О. на лікарняному).
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2021 року апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А. Г., Сулім В. В.
Апеляційні скарги від компаній Gilson Investmens Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited передані раніше визначеній колегії.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/15551/20 (підстава: перебуванням судді Суліми В. В. з 01 по 15 липня 2021 року у відпустці).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Гаврилюк О. М. (головуючий), Майданевич А. Г., Пашкіна С. А.
Суд у складі цієї колегії 26 липня 2021 року відкрив апеляційне провадження у справі, обєднав апеляційні скарги компаній Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited в одне провадження для спільного розгляду у справі № 910/15551/20, розгляд справи призначив на судове засідання на 09 вересня 2021 року.
04 серпня 2021 року від представника компанії Trimcroft Services Limited надійшла заява про відвід колегії визначеному складу колегії суддів, яку ухвалою від 05 серпня 2021 року вона (колегія суддів) задовольнила лише в частині пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України й відмовила у задоволенні решти підстав. Передала матеріали справи № 910/15551/20 для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
Згідно з витягами з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2021 року апеляційні скарги компаній Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited у справі № 910/15551/20 передані для розгляду колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Поляков Б. М., Верховець А. А.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня
2021 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи (підстава: перебування судді Верховця А. А. у відпустці), яким визначено колегію у складі суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Поляков Б. М., Буравльов С. І.
17 листопада 2021 року від компанії Gilson Investmens Limited надійшла заява про відвід суддів Сітайло Л. Г., Буравльова С. І., Полякова Б. М. від розгляду справи № 910/15551/20, яку цей суд розглянув, визнав необґрунтованою й відповідно до частини першої статті 32, частини третьої статті 39 ГПК України передав справу для розгляду відводу і визначення складу суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 листопада 2021 року заяву компанії Gilson Investmens Limited про відвід у справі № 910/15551/20 передали на розгляд колегії суддів: Демидова А. М. (головуюча), Попікова О. В., Євсіков О. О., яка 22 листопада 2021 року винесла ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід, справу № 910/15551/20 повернула для розгляду колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Буравльов С. І., Поляков Б. М.
25 листопада 2021 року судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І. та Поляков Б. М. заявили про самовідвід у справі № 910/15551/20, який мотивували бажанням уникнути найменших сумнівів у неупередженості суду та законності складу суду, забезпечення процесуальних строків розгляду справи.
Цю заяву задовольнили, матеріали справи № 910/15551/20 передали для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України (ухвала від 25 листопада 2021 року).
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2021 року справу № 910/15551/20 передали для розгляду колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Барсук М. А.
ТОВ «Основа цінні папери» заявило відвід цій колегії суддів, але його заяву про відвід суд визнав необґрунтованою, матеріали справи вирішив передати для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
15 грудня 2021 року заяву про відвід суддів у справі № 910/15551/20 передали для розгляду колегії суддів: Гарник Л. Л. (головуюча), Доманська М. Л., Пантелієнко В. О., яка ухвалою від 16 грудня 2021 року відмовила у задоволенні заяви про відвід суддів Пономаренка Є. Ю., Барсук М. А., Кропивної Л. В.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня
2021 року справу № 910/15551/20 передано на повторний автоматизований розподіл (підстава: перебування судді Барсук М. А. у відпустці).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2021 року апеляційні скарги у справі № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Євсіков О. О.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2022 року заяви ТОВ «Основа цінні папери» та ПрАТ «Ділові партнери» про відвід суддів у справі № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Сітайло Л. Г. (головуюча), Пашкіна С. А., Буравльов С. І.
12 січня 2022 року суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, якою залишив без розгляду заяви ТОВ «Основа цінні папери» та ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Барсук М. А. від розгляду справи № 910/15551/20, відмовив у задоволенні відводів суддів Пономаренка Є. Ю. та Кропивної Л. В. від розгляду цієї самої справи, вирішив справу № 910/15551/20 повернути для розгляду колегії суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Євсіков О. О.
Згодом після цього суддя Пономаренко Є. Ю. (головуючий) заявив самовідвід, заяву якого про відведення його від розгляду справи суд ухвалою від 14 січня 2022 року задовольнив і відповідно до положень статті 32 ГПК України справу передав для визначення автоматизованою системою складу судової колегії.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколів передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19 січня 2022 року апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів: Корсак В. А. (головуючий), Владимиренко С. В., Попікова О. В.
03 лютого 2022 року від компанії Emsworth Assets Limited надійшла заява про відвід названого складу суддів від розгляду справи, яку суд розглянув, ухвалою визнав необґрунтованою і водночас передав справу для визначення складу суду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2021 року заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів Корсака В. А., Владимиренко С. В., Попікової О. В. від розгляду справи № 910/15551/20 передали на розгляд колегії суддів: Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б., Тарасенко К. В.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11 лютого
2022 року № 09.1-08/928/22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (підстава: суддя Михальська Ю. Б. перебувала у відпустці).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів сформовано колегію суддів: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В., Шаптала Є. Ю., яка ухвалою від
14 лютого 2022 року задовольнила заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів, матеріали справи № 910/15551/20 передала для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
За повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями від
17 лютого 2022 року апеляційні скарги компаній Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited передали на розгляд колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В. В., Коротун О. М.
Позаяк суддя Коротун О. М. перебувала на лікарняному, був призначений повторний автоматизований розподіл справи № 910/15551/20, за протоколом якого від
18 лютого 2022 року справу № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Шапран В. В., Сулім В. В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2022 року для розгляду справи № 910/15551/20 визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Руденко М. А., Шапран В. В. (підстава: суддя Сулім В. В. перебував у відпустці).
17 червня 2022 року до суду надійшла заява ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.
Оскільки суддя Шапран В. В. перебував у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, за протоколом якого від 22 червня 2022 року визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Руденко М. А., Барсук М. А. (
Через те що судді Руденко М. А. і Барсук М. А. перебували у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В .В., Євсіков О. О. (протокол повторного автоматизованого розподілу від 23 червня 2022 року).
Суд ухвалою від 23 червня 2022 року визнав заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20 необґрунтованою, справу передав для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
28 червня 2022 року сформовано колегію суддів: Андрієнко В. В., Шапран В. В., Буравльов С. І. для розгляду заяви ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20.
Ця колегія суддів ухвалою від 29 червня 2022 року відмовила в задоволенні заяви про відвід, матеріали справи № 910/15551/20 повернула колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В. В., Євсіков О. О.
Позаяк суддя Євсіков О. О. перебував у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2022 року для розгляду справи № 910/15551/20 визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Сулім В. В., Демидова А. М.
Надалі згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 серпня 2022 року для розгляду справи № 910/15551/20 визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Ходаківська І. П., Демидова А. М. (підстава: суддя Сулім В. В. перебував на лікарняному).
08 серпня 2022 року надійшла заява компанії Trimcroft Services Limited про відвід судді Ходаківської І. П. від розгляду справи № 910/15551/20, яка була визнана необґрунтованою, матеріали справи знову передали для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України (ухвала від 10 серпня 2022 року).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
11 серпня 2022 року заяву компанії Trimcroft Services Limited про відвід судді Ходаківської І. П. від розгляду справи № 910/15551/20 передано на розгляд колегії суддів: Шапран В. В. (головуючий), Андрієнко В. В., Буравльов С. І., яка ухвалою від
15 серпня 2022 року відмовила в задоволенні цієї заяви.
18 серпня 2022 року суддя Ходаківська І. П. заявила самовідвід від розгляду справи № 910/15551/20, яку у встановленому законом порядку суд ухвалою від 18 серпня 2022 року задовольнив, а матеріали справи передав на автоматичний розподіл для визначення складу колегії суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколів передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 19 серпня 2022 року апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Демидова А. М., Андрієнко В. В.
Позаяк судді Демидова А. М., Андрієнко В. В. перебували у відпустках, визначено колегію суддів: Кропивна Л. В. (головуюча), Алданова С. О., Зубець Л. П. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2022 року).
26 серпня 2022 року до суду надійшла заява ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л .В. (головуючої) від розгляду справи, бо вона безпідставно ініціювала зміну складу суду, через те що суддя Андрієнко В. В. перебував у відпустці протягом одного дня, що призвело до порушення строків розгляду справи.
Суд визнав цю заяву необґрунтованою і ухвалою від 29 серпня 2022 року матеріали справи № 910/15551/20 передав для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 серпня 2022 року заяву ПрАТ «Ділові партнери» про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи передано на розгляд колегії суддів: Михальська Ю. Б. (головуюча), Тищенко А. І., Яковлєва М. Л., яка 30 серпня 2022 року розглянула і відмовила у відведенні судді Кропивної Л. В. від розгляду цієї справи.
07 вересня 2022 року від ПрАТ «Ділові партнери» та ТОВ «Основа цінні папери» надійшли заяви про відвід судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.
Подані заяви розглянула колегія суддів у раніше визначеному складі відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України, яка визнала їх необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.
12 вересня 2022 року Північний апеляційний господарський суд (судді Кропивна Л. В. (головуюча), Алданова С. О., Зубець Л. П.) виніс постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позовів.
24. Як видно з наведених обставин, з 09 червня 2021 року (дата визначення складу суду для розгляду апеляційних скарг) по 12 вересня 2022 року (дата ухвалення рішення по суті) у звязку із задоволенням заяв про відвід та самовідвід було змінено пять суддів-доповідачів, а заміна суддів, які входить до складу колегії і не є суддями-доповідачами, відбувалася більше десяти разів.
З окреслених обставин видно також, що 25 листопада 2021 року судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І. та Поляков Б. М. заявили про самовідвід у справі № 910/15551/20, і ця заява була задоволена (ухвала від 25 листопада 2021 року).
Надалі члени цієї колегії (судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І.) розглядали заяви про відвід колегії у складі головуючого судді Пономаренка Є. Ю., суддів Кропивної Л. В., Барсук М. А.; окремо заяву про відвід судді Ходаківської І. П. та судді Кропивної Л. В., яка була доповідачем та ухвалила рішення по суті.
25. На наше бачення, стисло викладена історія визначення судді, а в разі колегіального розгляду судді-доповідача для розгляду цієї справи (справи № 910/15551/20) та розгляду заяв про самовідводи та відводи є незвичайною й особливою тим, що в ній містилися нетипові обставини, які через дію принципу правної держави, законності й верховенства права, елементами якого є право на доступ до суду і справедливе сподівання на розгляд справи незалежним, неупередженим та безстороннім [апеляційним] судом, щонайменше вимагали від Великої Палати сумлінного, ретельного й відповідального дослідження цих обставин для зясування в них ознак здійснення апеляційного провадження судом, щодо якого є обєктивні сумніви в його легітимності, а звідси виснувати, що якщо апеляційний перегляд здійснювався неповноважним складом, суд касаційної інстанції не має законних підстав формувати правовий висновок з тієї причини, що фактично не відбувся апеляційний перегляд справи, наявність якого власне й дозволяє касаційному суду формулювати такий висновок за результатами касаційного перегляду.
Ми гадаємо, що Велика Палата в контексті окреслених вище обставин розгляду заяв про відводи (самовідводи) та повязаних з цим розглядом питань правомірності визначення складу суду не повинна була уникати дослідження та правильної оцінки цих обставин. Вона мала б відповісти і, на наш погляд, відповісти позитивно, що процедура визначення складу суду, в якій суддя (суддя-доповідач, суддя колегії складу суду), який відповідно до встановленого законом порядку спочатку був визначений для розгляду справи, але потім за наслідками розгляду заяви про відвід (самовідвід) відведений від розгляду справи, а згодом визначений для вирішення питання про відвід, але вже як суддя, який не входить до складу суду, що розглядає справу, містить грубі вади (недоліки), які спотворили визначення судді чи складу колегії суддів, що розглянула справу в порядку апеляційного провадження.
Великій Палаті треба було б виснувати, що правила процесуального закону, передбачені частиною третьою статті 32 ГПК України, спрямовані на забезпечення неупередженого й безстороннього розгляду судом заяви про відвід; що власне участь саме стороннього судді, котрий не входить до складу суду, що розглядає справу, демонструє дотримання процедури визначення правомірного складу суду.
Відтак Велика Палата мала б зазначити, що участь судді у розгляді заяви про відвід (самовідвід) і повязаного із цим питання про правовірність складу суду, який перед тим був визначений автоматизованою системою як суддя, який має переглядати апеляційну скаргу по суті, але відведений від розгляду справи, обєктивно призводить до висновку, що склад суду визначений з грубим порушенням процедури і не може визнаватися правоможним.
У звязку із цим теж належало б розяснити, що суддя, який відведений від розгляду справи і не входить до складу суду, не втрачає (або, навпаки, набуває) значеннєвих властивостей, які унеможливлюють будь-яку його участь у розгляді цієї справи як по суті, так і у вирішенні жодних процесуальних питань, що повязані з перебігом (рухом) розгляду цієї справи, серед них і заяв про відвід чи самовідвід судді (суддів).
Нехтування цими обставинами в питанні визначення суду, встановленого законом (судді, судді-доповідача, складу колегії суддів), повинне мати наслідком визнання такого суду неправоможним, а апеляційний перегляд судового рішення (як у цій справі) нелегітимним і, зокрема, таким, що не дозволяв касаційному суду переглядати це рішення по суті й формувати правові висновки за наслідками такого перегляду.
26. На жаль, мусимо констатувати, що Велика Палата під час розгляду цієї справи, оминула увагою описані факти і належно не відреагувала на них. Мало того, більшість суддів Великої Палати слушним чином не відреагували на касаційні доводи сторін з цього самого приводу.
Скажімо, у касаційній скарзі компанії Ferrexpo AG, серед іншого, містилося покликання на частину першу статті 310 ГПК України як на обовязкову підставу для скасування оскаржуваної постанови.
Компанія Ferrexpo AG просила також скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 29 червня 2022 року, якою апеляційний суд (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Шапран В. В., Буравльов С. І.) відмовив у задоволенні заяви про відвід судді Кропивної Л. В.
27. Нагадаємо ще раз, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обовязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
У нашому випадку у вирішенні питання щодо відводу судді-доповідача (Кропивної Л. В.) здійснювала колегія суддів, до складу якої входив суддя Буравльов С. І., який заявив самовідвід і заява якого була задоволена на підставі ухвали від 25 листопада 2021 року.
На нашу думку, судді Сітайло Л. Г., Буравльов С. І. та Поляков Б. М. після того як були відведені від розгляду цієї справи (ухвала від 25 листопада 2021 року), не могли брати участі в розгляді будь-якого питання, що стосується цієї справи, бо вже самі були відведені від її розгляду.
Ми вважаємо, що хоч визначення складу судової колегії для розгляду питання відводу суддів здійснювалося автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України, ця подія не позбавляє суддів, які за певних обставин на підставі відповідних ухвал були відведені від розгляду справи № 910/15551/20, діяти таким чином, щоб прямо не допустити (не спричинити) створення неповноважного складу суду.
28. Як процесуальний юридичний інститут відвід означає існування умов, за яких особа не може брати участі в конкретній справі. Він спрямований насамперед на виключення упередженості судді під час вирішення справи та ухвалення законного і справедливого рішення.
Підстави відводу (самовідводу) визначені в статті 35 ГПК України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) <…>; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Конвенційні норми-принципи зобовязують суд у межах своїх повноважень бути безстороннім, не мати жодної упередженості або упереджень, субєктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме правил, що регулюють відсторонення судді (суддів), спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості, що сприяє довірі суспільства до суду.
Суд повинен бути об`єктивно безсторонній, тобто передбачається існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Розгляд справи безстороннім судом передбачає, що суд повинен діяти на підставі закону та законним складом суду.
Правосуддя має здійснюватися, зокрема, у спосіб, який нівелює сумніви щодо упередженості та безсторонності судді та/або суддів, дотичних до розгляду справи. У цьому сенсі кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо його неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи.
Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).
Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
29. В аспекті наведеного повторимося, що Велика Палата, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, не захотіла побачити підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу. Однак відповідно до положень частини четвертої статті 300 цього Кодексу суд не може уникати втручання в судове рішення, якщо під час розгляду справи виявить порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, як-от ті, що описані вище в цій окремій думці.
На наш погляд, за обставинами цієї справи її розгляд в апеляційній інстанції здійснював неповноважний склад суду, що по суті вказує на те, що апеляційний перегляд справи не відбувся, що мало стати безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
30. Підсумовуючи, зазначимо, що за наведених обставин Велика Палата повинна була скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судді М. І. Гриців
С. Ю. Мартєв
О. Б. Прокопенко
О. М. Ситнік