24 листопада 2020 року КГС ВС розглянув касаційну скаргу заступника
військового прокурора Західного регіону України на рішення Господарського суду Львівської області від 18.02.2020 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020 у справі за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до: 1) Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, 2) ПМП “Вітас”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ДП Міністерства оборони України “Західвійськбуд”,про визнання недійсним та скасування пункту 1-5 рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 20.09.2013 No 16; визнання недійсним договору оренди землі від 01.10.2013 No 01/10/2013; витребування від відповідача No2 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельної ділянки площею 1,39 га по вул. Київській, 18А у с. Малехів Жовківського району Львівської області, і прийняв
постанову, в якій зазначив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи установили, що ще в березні 2014 року прокурор уповноважений на здійснення нагляду за додержанням законів у воєнній сфері досліджував питання щодо розпорядження земельною ділянкою площею 5,1443 га, яку було вилучено на підставі розпорядження Голови Жовківської районної адміністрації від 22.12.2006 No 1223, та зі змісту відповіді сільської ради був обізнаний про те, що земельна ділянка площею 1,39 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 5,1443 га, на той момент перебувала в користуванні (оренді) ПМП “Вітас”, а отже міг дізнатись про підстави передачі такої земельної ділянки в оренду ПМП “Вітас” та відповідно і про оскаржуване рішення.
ОЦІНКА СУДУ
Стосовно посилань прокурора, наведених у касаційній скарзі, що перебіг строку
позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Водночас скаржник акцентував, що Міністерство оборони України дізналося про оскаржувані рішення та договір у лютому 2018 року після отримання повідомлення від 30.01.2018 та позовної заяви заступника військового прокурора Західного регіону України у справі No914/207/18 (лютий 2018 року).
Тобто, суди правильно визначили початок перебігу позовної давності з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг
довідатися прокурор, зважаючи на те, що у цій справі прокурор довідався чи мав
об’єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, скаржник не навів переконливих аргументів, а колегія
суддів не вбачає необхідності для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі No 6-75цс15, згідно з якими загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов’язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти
порушення її прав), а й з об’єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Постанова КГС ВС від 24 листопада 2020 року у справі No 914/207/18 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/93263252.