9 червня 2026 року Верховна Рада України прийняла Закон № 4905-IX про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв’язків судді. Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Ініціатором законопроєкту виступив народний депутат Іван Калаур, головний комітет — Комітет з питань правової політики. Документ є частиною виконання Плану України в рамках інструменту Ukraine Facility на 2024–2027 роки.
Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради висловило до другого читання низку зауважень. Більшість із них до закону не враховано.
24 червня Закон повернуто з підписом Президента України.
Головна зміна: одна декларація замість двох
Декларація доброчесності судді та декларація родинних зв’язків судді об’єднуються в єдиний документ — декларацію доброчесності та родинних зв’язків судді. Суддя зобов’язаний щороку до 1 травня подавати її через офіційний вебсайт ВККС України за формою, що визначається Комісією.
Попри назву закону, що говорить про «удосконалення» двох декларацій, фактично йдеться про їх об’єднання — що відповідає цілям Ukraine Facility та Дорожній карті з питань верховенства права. ГЮУ рекомендувало скоригувати назву — зауваження не враховано.
Практична проблема для суддів: форму нової декларації ще не затверджено, і закон не визначає строку, протягом якого ВККС має це зробити. Головне юридичне управління ВРУ прямо кваліфікувало це як незавершеність правового регулювання і порушення принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України). Суддя зобов’язаний подати декларацію до 1 травня наступного року — але за якою формою, наразі невідомо. До затвердження форми ВККС зобов’язання подати декларацію є формально чинним, але технічно невиконуваним.
Що містить нова декларація
Декларація складається з трьох блоків.
Перший — ідентифікаційні дані судді.
Другий — відомості про осіб, з якими суддя має родинні зв’язки, якщо вони протягом останніх п’яти років обіймали або обіймають визначені законом посади. Перелік охоплює членів ВРП, ВККС, суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів, народних депутатів, членів Кабінету Міністрів, керівників НАБУ та НАЗК, Президента України, Керівника Офісу Президента, Секретаря РНБО, омбудсмана та понад двадцять інших категорій посадовців.
Дві технічні неточності, зафіксовані ГЮУ і не усунуті. По-перше, пп. «б» п. 2 ч. 2 ст. 61 згадує «працівника секретаріату або інспектора ВККС», тоді як відповідно до ч. 3 ст. 102 Закону інспектори і є працівниками секретаріату — перелік логічно некоректний. По-друге, серед осіб, пов’язаних з НАЗК, названо лише керівника і заступника, тоді як ст. 13 і 13-1 Закону «Про запобігання корупції» передбачають також «інших посадових осіб, уповноважених Головою» — ця категорія до декларації не потрапила.
Третій — твердження судді. За останній рік: невчинення корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією; невідвідування території держави-агресора та тимчасово окупованих територій України; невчинення дій з метою набуття іноземного громадянства; дотримання Кодексу суддівської етики; використання української мови як єдиної державної під час здійснення правосуддя; відсутність підстав для дисциплінарної відповідальності. Без прив’язки до строку — твердження про нездійснення співпраці з державою-агресором після 20 лютого 2014 року та визнання поширення державного суверенітету України на всю її територію включно з тимчасово окупованою.
Критична проблема: новий перелік тверджень є вужчим за чинний
Це найсуттєвіший змістовний недолік закону, зафіксований Головним юридичним управлінням Верховної Ради України.
З нового переліку тверджень зникли ті, що містилися у чинній ст. 62 Закону, зокрема про: відповідність рівня життя судді та членів його сім’ї наявному майну і задекларованим доходам; своєчасне та повне подання антикорупційних декларацій і достовірність задекларованих відомостей; невтручання у правосуддя, що здійснюється іншими суддями; проходження перевірки відповідно до Закону «Про відновлення довіри до судової влади» та її результати; відсутність заборон, визначених Законом «Про очищення влади»; сумлінне виконання обов’язків судді та дотримання присяги.
Натомість з’явилися твердження, які ГЮУ охарактеризувало як більш політико-правові питання — зокрема про визнання суверенітету України та нездійснення співпраці з агресором. Це суперечить самому поняттю доброчесності, яке Велика Палата Верховного Суду трактує як незалежність, чесність, непідкупність і відповідність рівня життя задекларованим доходам.
Практичний наслідок: нова декларація містить менше змістовних тверджень про доброчесність у власне професійному та майновому вимірі — і більше тверджень патріотично-лоялістського характеру.
Нова процедура перевірки декларації
ВККС проводить перевірку на підставі інформації від будь-якої особи, що обґрунтовано свідчить про можливу недостовірність або неповноту тверджень, неподання або несвоєчасне подання декларації. Анонімні повідомлення не розглядаються. Вже перевірена інформація повторній перевірці не підлягає.
Комісія зобов’язана протягом одного місяця ухвалити рішення про проведення або відмову в проведенні перевірки. Перевірка здійснюється протягом шести місяців. Якщо у цей строк рішення не ухвалено — інформація вважається непідтвердженою.
Практична проблема: закон передбачає, що порядок перевірки визначається Регламентом ВККС. ГЮУ зазначило, що це суперечить ст. 19 Конституції України, яка вимагає законодавчого, а не регламентного визначення повноважень державних органів. Тобто суддя, декларація якого перевіряється, підпадає під процедуру, не врегульовану законом у повному обсязі.
Крім того, автоматичне «непідтвердження» при сплині шестимісячного строку без ухвалення рішення ГЮУ кваліфікувало як порушення принципу правової визначеності: з норми незрозуміло, з чим пов’язано неухвалення рішення — з об’єктивними обставинами чи бездіяльністю Комісії.
Права судді під час перевірки: надавати усні або письмові пояснення, подавати документи, звертатися з клопотаннями про долучення матеріалів, подавати письмові зауваження щодо проведення перевірки, знайомитися з матеріалами та результатами перевірки. Рішення ВККС оскаржується в судовому порядку протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Відсутня гарантія, на якій наполягало ГЮУ: розгляд результатів перевірки за відсутності судді — навіть після трьох неявок — повинен бути можливим лише за умови його належного повідомлення. Відповідного формулювання до закону не включено. Суддя може бути позбавлений можливості взяти участь у засіданні ВККС через неналежне повідомлення — і це не перешкоджатиме ухваленню рішення.
Обмеження публічного доступу до декларації
Декларація є відкритою для загального доступу через вебсайт ВККС — крім випадків, передбачених законом. Чинний п. 9-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» обмежує доступ до відомостей про членів сім’ї судді, які є військовослужбовцями або перебувають на тимчасово окупованій чи прифронтовій території — на період воєнного стану.
ГЮУ зафіксувало технічний недолік: закон запровадив новий вид документа, але не вніс відповідних уточнень до п. 9-1, де досі йдеться про «декларацію родинних зв’язків судді» як окремий документ. Суддям, чиї родичі є військовослужбовцями або перебувають у зоні бойових дій, рекомендується подати до ВККС обґрунтоване письмове клопотання про обмеження доступу до відповідних відомостей — не чекаючи усунення цієї прогалини.
Відповідальність
Неподання, умисне або внаслідок грубої недбалості несвоєчасне подання декларації, а також декларування завідомо недостовірних або неповних відомостей — підстава для дисциплінарної відповідальності.
Головне юридичне управління ВРУ зафіксувало невідповідність із чинною ст. 106 Закону, яка говорить про «недбалість» без кваліфікатора «груба». Поняття «груба недбалість» ні чинним законом, ні новим не визначено. Межа між «недбалістю» і «грубою недбалістю» при притягненні до дисциплінарної відповідальності залежатиме від розсуду дисциплінарного органу — що створює ризик довільного застосування.
Декларація для кандидатів на посаду судді
Законом введено нову ст. 62-1: кандидати подають декларацію за тією самою формою, що й судді. Звітний період для тверджень — п’ять років, що передують року подання.
ГЮУ звернуло увагу, що це положення недостатньо узгоджується з принципом заборони зворотної дії закону в часі: кандидат декларує твердження за п’ять попередніх років, у тому числі за ті, що передують набранню законом чинності.
Норма про суддівську винагороду: чужорідне тіло в законі
До ст. 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів» додано положення: базовий розмір посадового окладу судді не може визначатися іншою вартісною величиною, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом про Держбюджет на відповідний рік. ГЮУ прямо зазначило, що ця норма виходить за межі предмета регулювання законопроєкту і мала бути виключена. Незважаючи на це зауваження, норму до закону включено.
Що далі
Кабінет Міністрів зобов’язаний протягом шести місяців з дня набрання чинності законом подати до Верховної Ради окремий законопроєкт щодо тимчасових особливостей індивідуальної перевірки декларацій суддів Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів за участю незалежних експертів. ВРП та ВККС рекомендовано привести свої нормативні акти у відповідність із новим законом.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.