Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Законний захист бізнесу від конкурування та переманювання в світі та Україні”, Урусова Ганна, партнер, керівник загально-юридичного департаменту компанії, адвокат, розповіла про умови та мету застосування обмежуючих угод зі спеціалістами. Розглянула угоди про неконкурування та непереманювання – Велика Британія.
В наш інформаційний вік інформація є досить цінною. На практиці дуже часто виникають ситуації, коли спеціалісти, що володіють важливою діловою інформацією переходять до конкурентів та використовують комерційну таємницю чи іншу конфіденційну та конкурентну інформацію для особистої вигоди або на благо нового роботодавця чи іншої третьої особи.
В такій ситуації колишній роботодавець втрачає свої конкурентні переваги на ринку.
На практиці в зв’язку цим виникло питання про застосування обмежуючих угод, які направлені на:
- Захист власності,
- Захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації.
- Захист ноу-хау,
- Збереження клієнтської бази, стосунків з клієнтами,
- Захист активів,
- Забезпечення конкурентоспроможності бізнесу тощо.
За винятком деяких юрисдикцій та конкретних професій, законодавство, як правило, надає роботодавцям право застосовувати в договорах зі спеціалістами обмежуючі угоди, за умови забезпечення балансу між законними бізнес-інтересами роботодавця та правом працівника заробляти собі на життя.
На практиці існують види обмежуючих угод, що застосовуються у світі:
- умова про нерозголошення (non-disclosure agreement) – угода про нерозголошення конфіденційної інформації/комерційної таємниці
- умова про заборону переманювання співробітників або клієнтів (non-solicitation clause) – зобов’язання не переманювати/ не працевлаштовувати працівників компанії або не переманювати клієнтів
- умова про неконкурування (non-competition agreement або non-compete clause) – угода про заборону конкурування з бізнесом компанії
- умова про нерозповсюдження негативної інформації (non-disparagement agreement) – угода про заборону поширення інформації, яка ганьбить компанію або небезпечна для її ділової репутації.
- зобов’язання про невзаємодію (non-dealing covenant) – угода про заборону взаємодіяти з клієнтами компанії з будь-якого питання після припинення відносин з компанією.
Угода про неконкурування – це положення договору або договір згідно з яким, спеціалісту забороняється конкурувати з бізнесом компанії.
Угода про неконкурування може включати такі заборони:
- • не працювати на конкуруючі компанії,
- • не конкурувати з компанією,
- • не працевлаштувався в конкуруючу компанію після закінчення договору,
- • не створювати конкуруючий бізнес,
- • не переманювати колег на роботу в конкуруючу компанію.
Угода про непереманювання – це положення договору або договір, що обмежує переманювання співробітників та клієнтів колишнього роботодавця протягом строку роботи працівника та протягом певного періоду часу після закінчення трудових відносин.
Угода про непереманювання може включати такі заборони:
- • Прямо чи опосередковано спонукати або заохочувати будь -яку особу залишити роботу;
- • Прямо чи опосередковано спонукати клієнтів розірвати договір з колишнім роботодавцем та укласти договір з новим роботодавцем;
- • Працевлаштовувати будь-яку особу, яка залишила роботу протягом певного періоду часу.
Угоди про конкурування у Великій Британії називається non-complete clause.
Ця угода трудового договору передбачає заборона працювати на конкурента протягом певного періоду часу після припинення трудового договору. Зазвичай це 6 місяців, але іноді може бути 3 або 12 місяців.
Угода про непереманювання (Non – solicitation clause) – заборона колишньому працівнику (в тому числі і керівнику організації) залучати до співпраці, а в деяких випадках навіть контактувати з клієнтами колишнього роботодавця.
Законодавство Великобританії говорить про те, що загальна позиція полягає в тому, що обмежувальні угоди після припинення дії є нікчемними з міркувань державної політики, оскільки обмежують торгівлю, якщо вони не використовуються роботодавцем для захисту законних інтересів бізнесу. Такий інтерес включає зв’язки клієнтів та клієнтів (включаючи потенційні), конфіденційну інформацію (наприклад, комерційну таємницю) та зв’язки з постачальниками. Це невичерпний список.