20 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління
Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського
окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року
у справі No 804/2631/17 за позовом ПАТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання вчинити певні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, із клопотанням про надання дозволу ПАТ “Об`єднана гірничо-хімічна компанія” на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), площею 19,1944 га, у постійне користування із зміною її цільового призначення на 11.01 – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення для потреб, пов`язаних з користуванням надрами.
До клопотання позивачем надано, серед іншого, копію Спеціального дозволу на користування надрами від 20.02.2015, копію акту про надання гірничого відводу від 02.04.2015 з додатком (копія топографічного плану), довідку за даними форми 6-зем з додатком, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
Не отримавши відповідь на звернення, позивач звернувся до відповідача із листом від 17.03.2017, який зареєстровано відповідачем 20.03.2017.
Листом від 27.03.2017 відповідачем надана відповідь на звернення від 15.02.2017 та 20.03.2017, в якій зазначено, що позивачем не усунуто помилки, наведені в попередній відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (від 13.01.2017), та рекомендовано привести у відповідність наданий пакет документів та повторно звернутись до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Не погодившись з вказаними висновками, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені в листах відповідача причини ненадання дозволу на розробку проекту
землеустрою, не є належними підставами для відмови у розгляді питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, а із наданих
позивачем документів до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області
вбачається можливість та достатність документів для здійснення розгляду
клопотання поданого позивачем, а тому суд доходить висновку про задоволення
позовних вимог у повному обсязі.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд зазначив, що як вбачається з листа відповідача від 13.01.2017,
недоліками наданої позивачем документації було те, що надані до клопотання
графічні матеріали не дозволяють визначити чи належить позначена на графічних матеріалах земельна ділянка до державної власності сільськогосподарського призначення, перебування її у користуванні, у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а також перевірити місце розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а тому відсутність правові підстави про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою.
Положеннями Земельного кодексу України не передбачено обов`язок особи,
зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної
або комунальної власності, надання інформації щодо перебування земельної
ділянки у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.
Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем порядку розгляду клопотання позивача про надання
дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки відповідь Головним
управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на вказане клопотання була надана із вказівками на прийняте рішення за результатами розгляду по суті іншого клопотання. Таким чином клопотання позивача від 13.02.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по суті відповідачем не було розглянуто.
Щодо посилань скаржника про незазначення позивачем інформації щодо віднесення запитуваної земельної ділянки до державної власності
сільськогосподарського призначення, перебування її у користуванні інших осіб,
або перебування її в оренді інших осіб, а також дані про бажане місце розташування земельної ділянки, то такі посилання є безпідставними з огляду
на можливість відповідача за поданими клопотанням та документами, доданими
до такого клопотання, визначити відношення позначеної земельної ділянки
до державної власності сільськогосподарського призначення, перебування/
не перебування її у користуванні та її розташування.
Аналогічна позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018
у справі No 804/2607/17.
Також Верховний Суд вказав, що надана схема розташування земельної ділянки є додатком до довідки форми 6-зем, яка виготовлена структурним підрозділом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області – Управлінням Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області.
Відсутність слова «бажана» в графічних матеріалах, що підготовлені позивачем та долучені до клопотання, а саме: в умовах позначення, не є істотним для
прийняття рішення за результатами розгляду клопотання по суті. Як вбачається зі змісту цього графічного матеріалу, він має найменування «Схема бажаного місця розташування земельної ділянки», а тому відсутні підстави вважати таку земельну ділянку не бажаною для отримання у користування позивачем.
Суд також зазначив, що як у змісті самого клопотання, так і у доданих матеріалах, позивач надає відомості про земельну ділянку, у тому числі про її місце розташування, яку він бажає отримати у користування, тобто особа, яка має намір отримати у користування певну земельну ділянку, висловлює своє бажання про її отримання. При цьому до клопотання, поданого до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, позивачем також додано графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України.
Верховний Суд дійшов висновку, що чітких критеріїв, як саме повинне бути
зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чинне законодавство не містить.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі No 804/2631/17 можна ознайомитися за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/97074996.