Згода батька дитини на використання в лікуванні безпліддя донорських ембріонів має фундаментальне значення для виникнення в нього батьківських прав та обов’язків щодо дитини

Така методика лікування виключає будь-яку кровну спорідненість його з дитиною, що в разі непоінформування та незгоди батька стосовно застосування таких методів є підставою для виключення відомостей про батька дитини з актового запису про її народження.

03 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Івано-Франківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про виключення відомостей про батька з актового запису.

Суд установив, що сторони перебувають у шлюбі, в якому народилася дитина
ОСОБА_3 із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій (далі – ДРТ).
При реєстрації народження сина позивач записаний батьком дитини. Відповідно до висновків судової експертизи ні позивач, ні відповідач не є біологічними батьками малолітнього ОСОБА_3.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Враховуючи інтереси дитини та надання позивачем згоди на застосування ДРТ, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не має права оспорювати батьківство.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, задовольнив позов і виключив відомості про ОСОБА_1 як батька дитини ОСОБА_3 з актового запису про її народження.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 281 ЦК України повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм ДРТ згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Згідно з частиною першою статті 123 СК України у разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування ДРТ, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

Відповідно до частини п’ятої статті 136 СК України не має права оспорювати
батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування ДРТ відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване, оскільки, якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство,
знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються
порушеними.

Головною умовою правомірності надання медичної допомоги та проведення будь-якого медичного втручання є добровільна згода на це відповідної особи.

Відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров’я, які забезпечують застосування методик ДРТ, регулюються Порядком, який визначає механізм та умови застосування таких методик. У розділі І «Загальні положення» Порядку визначено, що питання щодо застосування методик ДРТ вирішується після оформлення заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування ДРТ, медичного огляду та відповідного обстеження (пункт 1.8). У такій заяві слід вказати, на яку саме методику ДРТ пацієнт надає згоду в чітко визначеному для цього місці в нормативній формі.

Для застосування екстракорпорального запліднення (далі – ЕКЗ) достатньою
нормативною умовою буде підписання заяви пацієнта щодо застосування ДРТ, у якій міститься добровільна згода на надання медичної допомоги методами ДРТ з метою лікування безпліддя.

Суди встановили, що заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засвідчують їх добровільну згоду про надання медичної допомоги методами ДРТ (ЕКЗ). Однак під часі лікування
безпліддя сторін були використані ДРТ, які передбачені розділом V Порядку «Донація гамет та ембріонів». І для їх використання обов’язковою умовою є складання заяви пацієнта/пацієнтів щодо застосування ДРТ із гаметами/ембріонами донорів за формою, наведеною в додатку 16 до цього Порядку.

Суди встановили, що позивач не складав такої заяви, підписання якої надавало б можливість при лікуванні безпліддя сторін використати ДРТ, які передбачені розділом V Порядку, що виключало право медичного закладу використовувати
вказану методику для лікування безпліддя сторін.

Установивши, що на час реєстрації позивача батьком ОСОБА_3 він не знав, що не є його біологічним батьком; підписавши заяву щодо застосування ДРТ, ОСОБА_1 надав згоду на застосування цих технологій методом ЕКЗ, який стосується
використання репродуктивного матеріалу подружжя, натомість згоди на використання таких ДРТ, як донація гамет та донація ембріонів, яка оформляється окремою заявою пацієнта, не надавав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що згода батька на використання для лікування безпліддя донорських ембріонів має фундаментальне значення для виникнення у нього батьківських прав та обов’язків, адже така методика лікування виключає будь-яку кровну спорідненість батька з дитиною. Повага до людської гідності та свободи волі лягла в основу рішення відповідного органу про прийняття правового Порядку, який не допускає жодних виключень використати для лікування безпліддя сторін ДРТ, які передбачені розділом V Порядку, без відповідної згоди на це пацієнта. Саме тому позивач повинен був бути
проінформованим про таку методику лікування для прийняття добровільного рішення стати батьком дитини, яка генетично з ним не пов’язана, що відповідало б статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі
No 344/1962/19 (провадження No 61-3085св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105737440.