Корупція дійсно є одним із найгостріших викликів для державного управління, правопорядку та розвитку будь-якого громадянського суспільства, і тим більше, в умовах сучасної України, яка перебуває у стані затяжної кровопролитної війни. Це явище має глибоко вкорінені соціальні, економічні та політичні підґрунтя, що прогресують у нас протягом, як мінімум, крайнього десятиліття та постійно і нині підживлюються як внутрішніми, так і зовнішніми факторами.
Про це зазначає адвокат, колишній заступник Генерального прокурора Олексій Баганець у блозі на МК.
Особливо небезпечною в Україні є тенденція до інституалізації корупції, коли банальне хабарництво поступово переростало в масові розкрадання державного майна, що вчинялися організованими злочинними угрупуваннями, в т.ч., вибачте, і з участю представників влади, причому на самому найвищому рівні, зловживання ними владою та своїм службовим становищем, тим більше, у вигляді непрозорого розпорядження державними ресурсами. Сучасна корупція набуває все більш нових форм, в т.ч. і нових способів виводу викрадених коштів за кордон, візьміть хоча б ту ж криптовалюту, та їх легалізації! Це, у свою чергу, вимагає від органів правопорядку, тим більше, чисто антикорупційних, більш високого рівня професіоналізму, ніж він є сьогодні, відповідних натхнення, наполегливості та політичної незалежності, в т.ч. і від зовнішнього впливу, належної координації їх дій з боку прокуратури, чого абсолютно сьогодні немає, а тим більше, в умовах воєнного стану.
Всі соціологічні дослідження на цю тему проводяться, в основному, різними грантовими організаціями, так би мовити, антикорупційного спрямування, тому вони у мене особисто не викликають довіри, бо, на жаль, не тільки наша влада зацікавлена в приховуванні реальних результатів як щодо стану корупції, так і протидії їй, а і наші новостворені антикорупційні органи та їх лобісти в середині України, бо правдива інформація неминуче негативно вплине на їх фінансування та потужну підтримку з боку іноземних держав.
Як би це не звучало неприємно для тих же «громадських активістів», але я змушений акцентувати увагу на тому, що так звана «антикорупційна реформа» триває в Україні вже 13-й рік(!), з 2014-го, а ключові показники по боротьбі із корупцією всіх, без виключення, органів правопорядку виглядають в цілому, м’яко кажучи, «плачевно», про що свідчить і проведений мною вже в котрий раз за крайні 10 років аналіз ситуації із протидії корупції за 2025 рік, порівняно з періодом 2020-2024 років.
Так, на мій запит так званий Офіс Генерального прокурора повідомив, що за минулий рік всіма органами досудового розслідування було зареєстровано 20 883 корупційних кримінальних проваджень, що є, дійсно, найбільшим показником у зрівнянні із минулими досліджуваними роками, в той час, як до суду із цієї кількості було направлено всього 6 378 обвинувальних актів, або 30,54% від загальної кількості зареєстрованих кримінальних проваджень даної категорії за минулий рік.
Порівнюючи ці результати з даними за попередні досліджувані роки, ефективність розслідування корупційних кримінальних правопорушень у вигляді направлених до суду обвинувальних актів у відсотковому значенні в минулому році суттєво знизилася, бо в 2024 році, наприклад, цей показник становив 47,9% (6739 обвинувальних актів від 14 049 зареєстрованих), у 2023 році – 46,5% (6 279 із 13 491), навіть у 2022 році, на початку повномасштабної війни, він був дещо вищим – 39,9% (3 662 із 9 166), у 2021 році аналогічно – 34,1% (4 997 із 14 639) і лише у 2020 році він був дещо меншим – 28,3% (3 884 із 13 690). Тобто, до 2025 року, щорічно, саме цей показник зростав і лише в минулому – суттєво погіршився порівняно з усіма попередніми дослідженнями роками (окрім 2020 року).
Разом з тим, із наведених показників можна побачити, що і кількість направлених до суду обвинувальних актів про корупційні злочини теж поступово зростала щороку з 2020 року до 2024 включно (з 3 884 до 6 739), але це зовсім не свідчило про покращення ефективності цієї роботи в сенсі системної протидії корупційним правопорушенням, чого дехто не бажає бачити, а тим більше – розуміти. Наголошую ще раз на тому, що реальну важливість несе в собі інформація не стільки про кількість зареєстрованих кримінальних проваджень даної категорії злочинів і навіть в окремих випадках не кількість направлених до суду обвинувальних актів, чим, в основному, і піаряться нинішні «борці з корупцією», а сукупність всіх таких факторів, як кількість завершених досудовим розслідуванням у передбаченому законом порядку проваджень та скільки у них направлено обвинувальних актів до суду, з обов’язковим зазначенням: за якими статтями ККУ та їх частинами, щоб знати, зокрема, скільки із них тяжких і особливо тяжких злочинів, в т.ч. в складі ОЗГ та ЗО, які в реальності складніше виявити, а тим більше – доказати, скільки закрито таких проваджень на досудовому розслідуванні та за якими підставами ст. 284 ККУ, чого ви ніде(!) не знайдете в статзвітах, скільки їх залишилось без прийнятого рішення на кінець звітного періоду і т.д. На жаль, наші нинішні правоохоронці саме такими результатами в сукупності похвалитись не можуть.
Але, що цікавіше і більш необхідніше для об’єктивної оцінки проведеної органами правопорядку роботи на даному напрямку, то це статдані про конкретні кримінальні правопорушення у сфері корупції, за якими до суду були направлені в 2025 році обвинувальні акти (і це з урахуванням таких злочинів, які були виявлені в минулих роках): 1 598 обвинувальних актів у кримінальних провадженнях за ст. 191 ККУ (або всього 22,99% від загальної кількості зареєстрованих таких кримінальних правопорушень усіма органами досудового розслідування за 2025 рік), але, зверніть увагу, це без уточнення за якими частинами цієї статті; 1 833 – за ст. 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, шляхом зловживання службовим становищем), всього 193 — за ст. 364 (або лише 7,88% від загального числа зареєстрованих, тобто, мізер) і теж без уточнення за якими частинами цієї статті; всього 293 — за ст. 368 (або 18,7%), тобто, теж, явно замало для такої кількості органів правопорядку, і теж без деталізації за якими частинами, і в той же час, за ст. 369 (дача неправомірної вигоди) –1510 (або аж 64,89%) та навіть за ст. 369-2 (зловживання впливом) – 451 (або 37,24%)!!!
Таким чином, найбільше в кількісному вигляді до суду в минулому році направлено обвинувальних актів за ст.ст. 191, 357 та 369 КК України, що аж ніяк не можна назвати підтвердженням справжньої боротьби із корупцією, тим більше, у вищих ешелонах влади, коли за тією ж ст. 191 ККУ навіть не уточнено, а скільки із них за тяжкими та особливо тяжкими злочинами; або що по таким найбільш розповсюдженим корупційним злочинам та характерним саме для корупції у вищих ешелонах влади як зловживання владою та службовим становищем, а тим більше – одержання неправомірної вигоди (хабарництво), показники відверто погодьтесь, нікудишні!!! І в цьому немає нічого дивного, бо найнижчі показники і у відсотках про направлені до суду обвинувальні акти про корупційні злочини, які представляють складність у розслідуванні і доведенні винуватості у їх вчиненні. Тоді про боротьбу із якою корупцією можуть похвалитись наші органи правопорядку?!
Хіба не про це свідчить факт помітного падіння цих результатів за досліджений період у відсотках (з 2020 по 2025 рік) по найбільш характерних статтях ККУ: за ст. 191 – з 76,26% до 22,99%, за ст. 364 – з 13,82% до 7,88%, за ст. 369-2 – з 59,85% до 37,24%, ст. 368 КК: з 31,89% до 18,7%!!!
Оприлюднені цифри таких «здобутків» за 2025 рік, на жаль, не набагато відрізняються від результатів протидії корупції і в попередні роки. Якщо говорити про ключові корупційні статті, по яких фіксується найбільша кількість зареєстрованих таких кримінальних правопорушень, наприклад, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364) чи прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди (ст. 368), то відсоток скерованих до суду обвинувальних актів і в позаминулому 2024 році становив приблизно 30–32%!!! І це, зауважте, при тому, що ми не володіємо точними даними про те, якої саме тяжкості були виявлені такі кримінальні правопорушення і направлені до суду обвинувальні акти про їх вчинення, так як їх деталізація за конкретними частинами статтей ККУ в Офісі Генерального прокурора явно приховується.
Разом з тим, як би не маніпулювали правоохоронці статданими, що кидається також в очі, найбільше до суду і в позаминулому році направлено 1877 (або 60,72%) обвинувальних актів саме за ст. 369 КК України, тобто, за обвинуваченням у вчиненні пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди службовій особі, що є найпростішою формою корупції (хоча я давно пропоную її виключити із числа корупційних), яка найлегше виявляється, а тим більше – доводиться, що на досудовому слідстві, що в суді! А тепер уявіть, якщо цей склад кримінального правопорушення буде виключено із переліку корупційних, чим тоді збираються «звітувати» наші органи правопорядку і прокуратури, в т.ч. і так звані антикорупційні?!.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.