3 березня 2026 року Національна асоціація адвокатів України оголосила про створення чотирьох нових комітетів. Одночасно, в один день, з’явилися: Комітет із захисту постраждалих від збройної агресії (голова — Андрій Єрмак), Комітет із правового забезпечення у сфері психічного здоров’я (голова — Ганна Іщенко), Комітет із питань нафти, газу та надрокористування (голова — Сергій Антоненко) і Комітет із питань медіації (голова — Луїза Романадзе).
Які матеріали вийшли після цієї новини? Десятки публікацій про Єрмака. Жодної — про три інші комітети.
Це не випадковість. Це вибір. І саме цей вибір варто розглянути під мікроскопом.
52 професійні комітети, які «не існують»
НААУ має 52 комітети. Це не абстрактна цифра — це 52 постійно діючих дорадчих органи, кожен із яких веде реальну роботу на громадських засадах, без жодної оплати для учасників.
Серед них — Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, який моніторить порушення прав захисників і реагує на тиск на адвокатів з боку правоохоронців. Комітет із кримінального права та процесу, який за підсумками 2025 року підготував найбільше законодавчих напрацювань серед усіх комітетів. Комітет із захисту прав людини. Комітет із захисту прав осіб з інвалідністю. Комітет медичного та фармацевтичного права і біоетики. Комітет із питань гендерної політики. Комітет з електронного судочинства та кібербезпеки. Комітет із питань антикорупційної політики та комплаєнсу. Комітет із питань інтеграції системи адвокатури України в ЄС.
Де матеріали про їхню роботу? Де аналіз того, скільки справ супроводив Комітет захисту прав адвокатів? Де репортаж про те, як Комітет із кримінального права готував зміни до законодавства? Де хоч одна стаття про Комітет із психічного здоров’я, створений того самого дня, що й комітет Єрмака?
Відповідь проста: цих матеріалів немає. Бо ці комітети не мають у своєму складі колишнього голови Офісу Президента.
Механіка псевдожурналістики
Якісна журналістика працює з фактами і ставить запитання, які суспільство має право знати. Псевдожурналістика вибирає жертву наперед — і потім шукає до неї факти.
Подивимося на логіку публікацій навколо комітету Єрмака. Фундація DEJURE випустила матеріал, де ретельно досліджувала склад одного комітету з 52-х — розглядаючи фото з Instagram членів, їхні зв’язки, репутаційні підозри. При цьому та сама організація не опублікувала жодного слова про роботу Комітету із захисту прав осіб з інвалідністю або Комітету з питань захисту бізнесу, де також є адвокати з різними біографіями.
«Українська правда» присвятила розгорнутий матеріал питанню «чого хоче Єрмак від НААУ» — з анонімними джерелами, конспірологічними версіями про Вищу раду правосуддя і «прикладні функції».
Це не журналістика. Це тематична кампанія, де адвокатура є не предметом дослідження, а тлом для атаки на конкретну особу або інституцію.
Що насправді робить комітет, який очолює Єрмак
Показово, що коли комітет почав реальну роботу — а сталося це вже за місяць після створення — публікацій про його діяльність з’явилося значно менше, ніж про його створення. Комітет провів виїзні консультації для військовослужбовців 157-ї окремої механізованої бригади, 79-ої окремої десантно-штурмової бригади та 3-ої бригади «Спартан» Національної гвардії. Запустив проєкт «Адвокат+» — систему правничої підтримки безпосередньо в підрозділах ЗСУ. Серед пріоритетів — правова допомога полоненим, ВПО, тим, чиє житло зруйновано.
Це — реальна робота. Чи важлива вона? Очевидно так. Чи написали про неї ті самі медіа, що присвятили аналітику складу комітету? Майже ні.
Питання до редакцій
Журналістський стандарт передбачає пропорційність: увага до теми має відповідати її суспільній значущості.
Якщо критерієм є «громадський інтерес», то Комітет із захисту прав адвокатів — орган, який захищає тих, хто захищає громадян у судах — є не менш суспільно значущим, ніж комітет, очолений відомою медійною особою.
Тому до редакцій, які активно висвітлювали тему «комітету Єрмака», є конкретні запитання. Скільки матеріалів ви опублікували про роботу решти 51 комітету НААУ за останній рік? Чи досліджували ви склад Комітету з питань кримінального права, чиї члени беруть участь у найгучніших справах країни? Чи цікавилися ви роботою Комітету з антикорупційної політики — тобто того, що безпосередньо пов’язане з вашими редакційними пріоритетами?
Якщо відповідь на всі три запитання «ні» — це не журналістика про адвокатуру. Це журналістика про Єрмака, де адвокатура є лише приводом.
Вибір жертви як метод
Логіка медіакампанії проти адвокатури виявляє послідовну закономірність: береться будь-яка новина з адвокатури — і через неї просувається один незмінний меседж про «нелегітимне керівництво», «закриту корпорацію» і «блокування реформ». “Комітет Єрмака” вписався в цю схему ідеально: відома особа з неоднозначним публічним образом плюс інституція, яку вже заздалегідь визначено «жертвою».
При цьому ті самі медіа не ставлять жодних запитань про три інші комітети, створені того ж дня. Не питають, чому саме зараз потрібен Комітет із питань психічного здоров’я — хоча тема ментального здоров’я адвокатів під час війни є надзвичайно актуальною. Не досліджують, хто такий Сергій Антоненко і що означає для адвокатури поява комітету з нафти і газу.
Причина очевидна: ці питання не ведуть до заздалегідь обраної мети.
Замість висновку
52 комітети Національної асоціації адвокатів України — це 52 групи адвокатів, які на громадських засадах працюють над захистом прав громадян, розвитком законодавства, підтримкою колег на фронті та вдосконаленням правової системи. Більшість із них ніколи не потрапляла в заголовки — не тому, що їхня робота незначна, а тому що в їхньому складі немає медійних персонажів.
Справжня журналістика про адвокатуру виглядала б інакше. Вона б запитала: чому в країні, де суди перевантажені, а адвокати під обстрілами продовжують захищати клієнтів, провідні ЗМІ досліджують Instagram-акаунти членів одного комітету замість того, щоб розповідати про роботу решти 51-го?
Відповідь на це запитання — і є справжній матеріал для розслідування.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.