Адвокат під час війни: пошук точок опори з Мариною Саєнко

В інтерв’ю для ADVOKAT POST Марина Саєнко, адвокат, медіатор, тренер з розвитку Soft Skills, поділилася думками про усвідомлення нової дійсності, реалізацію правозахисних і волонтерських ініціатив, шляхи подолання викликів у адвокатській діяльності, а також практичними аспектами пошуку точок опори і відновлення ресурсності адвоката в умовах воєнного стану.

Марино, українці не перестають згадувати моторошний ранок 24 лютого 2022 року. Яким був Ваш перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну? 

Думаю, цей день залишиться в пам’яті кожної та кожного з нас назавжди. Дзвінок з повідомленням, що почалось та закликом про негайний виїзд в сторону західної України розбудили мене о 5 ранку. За декілька хвилин пролунали вибухи у військовій частині, яка розташована недалеко від мого дому. Порадившись з родиною, ми прийняли рішення залишатись на місці. А далі – все відбувалось, як у віртуальній реальності. Бо усвідомити, що все це – наша нова дійсність насправді мозок просто відмовлявся. Цей день, як і перші тижні війни, здавались невимовно довгими. Час, який раніше блискавично пролітав – тепер ніби сильно уповільнився.

Мушу визнати, що мої знання і навички стресостійкості стали у пригоді мені та моїм близьким, яких я підтримувала. Я вкотре переконалась, що тіло завжди реагує на емоції, і застосувала ті практики, якими неодноразово ділилась з колегами-адвокатами у ВША під час тренінгів. Це допомогло мені відчути опору під ногами та повернути здатність мислити раціонально. Крім того, на моє велике здивування, запланований на цей день двогодинний вебінар у ВША, на прохання учасників не було скасовано. Відтак, я отримала незабутній досвід лекторства в максимально екстремальних умовах – під акомпанемент літаючих вертольотів та дронів біля мого вікна. Безумовно, було складно концентруватись на змісті інформації лекції, опановувати власні емоції і ще надавати підтримку колегам у таких умовах, але я вдячна, що отримала такий досвід. Він зробив мене сильнішою.

 Про війну чимало сказано, написано, знято. У кожного свій фронт боротьби з ворогом та внесок у перемогу. Як звучить Ваш голос проти війни?

Марина Саєнко – успішний адвокат, медіатор, лектор.

Війна – наш спільний виклик. Переконана, що до Перемоги нас приведе тільки злагоджена робота кожного члена суспільства. І тому я щодня ставлю собі питання, що я ще можу зробити для нашої Перемоги. Перші 10 днів, проведені у підвалі, дали мені чітке розуміння, що мене найбільше пригнічує те, що у цій позиції я не можу бути корисною своїй країні. І це стало головним поштовхом для прийняття рішення про тимчасовий виїзд до Львова, де вже на ранок після приїзду я почала шукати волонтерські ініціативи, в яких можу допомагати. За цей час я встигла і попрацювати на волонтерській кухні, де ми з сотнями чудових людей готували різні страви для наших захисників і захисниць, і допомогти декільком будинкам сімейного типу з місць ведення активних бойових дій безпечно виїхати закордон, і доставити захисну амуніцію декільком десяткам наших воїнів, і навіть привезти машину для фронту з Польщі. Донати на народні байрактари та інші сюрпризи для ворога взагалі стали своєрідною медитацією для мене, як і для більшості українців.

Паралельно, я продовжувала проводити безкоштовні заходи для адвокатів з питань стресостійкості, консультувала людей щодо різних юридичних проблем. Але, попри все це, я постійно відчувала, що роблю недостатньо, і думала над тим, що можу зробити ще. Тому як тільки дізналась про запуск моїм колегою адвокатом Євгеном Артюховим спільно з Юлією Соловйовою волонтерської ініціативи Юридичний штаб України, – з ентузіазмом долучилась до неї. Вже понад 4 місяці ми командою із 46 волонтерів надаємо безкоштовну правову допомогу нашим громадянам, які постраждали від військової агресії з боку росії. Наразі ми з колегою Оленою Смоляк координуємо роботу юристів ЮрШтабу і спільно з командою організаторів ініціативи постійно працюємо над вдосконаленням та розвитком цього руху. Завдяки розробці сучасного та зручного боту, Юрштаб вже встиг проконсультувати понад 11 700 людей, які знаходяться в різних куточках України та світу, і кількість запитів продовжує зростати. Ми маємо ще багато ідей та планів щодо підтримки українок та українців у цей складний час, тож невпинно продовжуємо рух вперед і запрошуємо долучатись до лав тих, хто тримає юридичний фронт, адвокатів та юристів, які зараз читають це інтерв’ю та відчувають потребу допомагати іншим.

Я, у свою чергу, продовжую періодично відчувати, що можу зробити більше, тому організовую благодійні руханки для всіх бажаючих, на яких, я, як спортсменка у минулому, провожу тренування на свіжому повітрі для людей різного рівня фізичної підготовки. Реакції учасників дають розуміння, наскільки цінним є зараз особисте спілкування та взаємна підтримка. А приємний тонус тіла та фінансова допомога нашим захисникам – є додатковими приємними бонусами від цієї ініціативи. Тож я планую продовжити проводити такі тренування та запрошую на них усіх бажаючих. А ще я хочу попросити колег, які нас читають, згадати свої вміння, захоплення, мрії чи суперсили і збільшувати кількість добрих справ навколо себе. Так Перемога ставатиме все ближчою.

Чи довелося Вам з початком війни займатися тими справами, якими б ніколи не ризикнули займатися у мирний час?

З тієї пори, коли я познайомилась з мистецтвом медіації, я намагаюсь у всіх ситуаціях та подіях шукати щось позитивне. Так, попри всю жахливість, жорстокість і несправедливість цієї війни, я усвідомлюю, скільки цінного вона дала мені, як і кожному з нас. Переосмислення цінностей, прояви людей довкола, легке відсіювання всього зайвого дали відчуття внутрішньої легкості та прояснили шлях пошуку справжніх сенсів. Безумовно, нам зараз усім складно. Усім разом і кожному по-своєму. І нам ще належить навчитись чути і розуміти одне одного в майбутньому, після Перемоги над спільним ворогом. Але разом з тим, для мене очевидним є те, що зараз – найкращий час для змін. Ніж швидше ми приймемо те, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше, тим швидше ми зможемо рухатись далі. Пробувати себе в нових сферах, а можливо, і в нових професіях. Хтось отримає нову освіту, а хтось, можливо, нарешті реалізує свою заповітну дитячу мрію. Треба просто наважитись вийти із тієї славнозвісної і дуже умовної «зони комфорту».

Я знаю, як це непросто, але також роблю це маленькими кроками: опановую знання у нових сферах, дозволяю собі менше оглядатись на думку інших, думаю про втілення проєктів, які гріють мою душу. Настав час кожній та кожному з нас подолати нарешті синдром відкладеного життя і зрозуміти, що життя – це те, що відбувається з нами ТУТ І ЗАРАЗ, і саме нам вирішувати, чим його наповнювати.

Якщо говорити про адвокатську діяльність, я почала займатись практиками, якими не займалась раніше, бо відчуваю внутрішній запит на це. Так, основним напрямком роботи нашого адвокатського об’єднання була робота з бізнес-сектором. Зараз ми відчуваємо, що не можемо залишатись осторонь проблем дітей, які втратили батьків, людей, які втратили у війні житло, стали жертвами насильства. Я переконана, що залученість усіх адвокатів у соціально значущі проєкти має стати новою культурою адвокатського середовища в Україні.

У пошуку відповіді на питання “що робити далі?” чим керувалися: покликом серця, внутрішнім голосом, порадами друзів і колег, підтримкою сім’ї чи іншими факторами? 

Насправді я досі продовжую щоденно ставити собі питання про те, що робити далі. Намагаючись знайти правильну відповідь, я читаю аналітику, спілкуюсь з колегами та експертами з різних сфер, слухаю думки рідних і друзів. Але з кожним днем переконуюсь у простій істині, що правильним для мене рішенням буде те, яке прийму я сама, спираючись на внутрішні відчуття. Адже ніхто не може краще за мене знати, що буде найкращим рішенням саме для мене. Цей підхід покладений в основу медіації і він демонструє фантастичні результати.

З якими труднощами і викликами Ви зіштовхнулися у професійній діяльності та як вдалося їх подолати? Через призму власного досвіду поділіться з колегами баченнями і порадами виходу із кризової ситуації в умовах війни.

З початком повномасштабної агресії у нас зупинились всі робочі процеси, оскільки склалося так, що більшість клієнтів знаходились у точках, де велися активні бойові дії. Великі інвестиційні проєкти інших ключових клієнтів безстроково заморожені. Столичні суди перші місяці не працювали. Колектив роз’їхався у різні місця, рятуючи життя своїх родин. Якщо відверто, перший час ми взагалі не говорили про роботу, а намагались впоратись з емоційними гойдалками та адаптуватись до нових реалій. Єдине, що ми робили, – це тримали контакт з нашими клієнтами та допомагали їм впоратись з новими викликами та проблемами. У ці моменти гостро відчули цінність для них не тільки нашої правової експертизи, а і комунікації як такої, яка надавала відчуття плеча поруч. У квітні почали потроху повертатись у робоче русло та міркувати про плани на майбутнє. Відверто скажу, що стратегічне довгострокове планування у цих умовах дається нелегко. Але насправді воно допомагає повернути собі відчуття того, що ми здатні впливати на свої життя та професійний шлях.

Не люблю давати поради, тому просто поділюсь інструментами виходу із кризової ситуації в умовах війни, які допомагають мені:

  • Чітке розуміння, що так буде не завжди. Це лише етап, який ми маємо пройти. Така позиція врятувала життя тисячам політичним в’язням та полоненим концтаборів у свій час.
  • Я приймаю те, на що не можу впливати, і зосереджуюсь на тому, що знаходиться у колі мого впливу. Це допомагає мені повертати раціональне мислення та ощадливо використовувати власні ресурси.
  • Усвідомлення, що життя не стоїть на паузі, воно триває, і воно тепер інше. Найкращий час почати щось робити – сьогодні. Просто почніть і не бійтесь помилятись.
  • Для виживання потрібно гуртуватись. Оточення себе однодумцями дозволить разом робити великі справи.
  • Ресурсний стан – моє паливо, тож я не можу собі дозволити виснажувати себе і маю вчасно допомагати відновлювати сили. Пам’ятаю про правило кисневої маски, вірю у Перемогу та наближую її своїми щоденними діями.

Будь-яка людина має прагнення знайти та реалізувати сенс життя. Адвокати повсякчас мають підтримувати стійкість і впевненість,  як в особистому просторі так і в професійній діяльності.  Як знайти точки опори адвокату у воєнний час, запобігти руйнуванню особистості та зберегти власну практику?

Насправді війна загострила відчуття швидкоплинності життя, що, як на мене, породжує в нас багато непростих, але дуже потрібних внутрішніх діалогів. Настав час нарешті познайомитись із самими собою. Адже, як не дивно це звучить, часто ми інших людей пізнаємо краще, ніж самих себе протягом всього життя. Ми чітко знаємо, чого не хочемо, але не часто замислюємось, а чого насправді прагнемо. Спитайте себе, чи я займаюсь тим, чим насправді хочу? Чи відчуваю я цінність від своєї діяльності? Чи приносить вона мені задоволення? Що б я обрала чи обрав, якби не мала (не мав) думати про гроші? Це допоможе запустити потрібні внутрішні процеси у пошуку свого місця у цьому світі. Крім того, важливо вміти не знецінювати себе та свої досягнення. Станьте собі найкращим другом, який завжди може розраховувати на вашу підтримку. Хваліть себе, дякуйте собі, допомагайте іншим та йдіть за покликом серця. Тільки чесність із самими собою приведе нас до успіху і гармонії. І головне, як писав Оскар Уайльд: «Будьте собою – інші ролі зайняті.».

Ваше бачення перспектив адвокатської діяльності в нових умовах? Які побажання колегам, щоб не втратити надію,  залишитися у професії чи навпаки, бути відкритим до нових змін і самовдосконалення?

Поділюсь власними відчуттями. Раніше часто чула нарікання від адвокатів щодо того, як важко зайняти певну нішу у юриспруденції, так як всі вони вже зайняті колегами. Так, наш ринок дуже конкурентний. Однак, наразі ми живемо в унікальний час і тому, що війна породила і породить у майбутньому безліч нових практик, яких просто не існувало до 24 лютого 2022 року. Це породжує питання: можливо, не варто триматись усіма силами за попередні практики, які могли втратити свою актуальність, а бути відкритими до опанування нових? І хто знає, можливо, ви станете в якійсь із них лідером?

На завершення хочу побажати собі і колегам стійкості, гнучкості, єдності, постійного розвитку (в тому числі м’яких навичок), відкритості світу, соціальної відповідальної дієвості.

Унікальність моменту полягає у тому, що ми всі зараз, як народ, проживаємо схожі емоції та переживання, стаємо учасниками одних подій, отримуємо спільний досвід. Це все може стати надійним фундаментом для побудови якісно нового громадянського суспільства, за активної участі адвокатської спільноти.

І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе (Л. Костенко).

Слава усім нашим Героям! І Слава Україні!!!

Розвиваючи вміння стресостійкості і професійної трансформації, набуваючи нового досвіду виходу із кризової ситуації в умовах війни, розмову вела Лариса Гретченко, керівник проєктів і програм Вищої школи адвокатури НААУ.