Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Синельников розповів про пошук балансу між конкуруючими правами та інтересами в цивільних справах, що розглядаються в умовах воєнного стану, на прикладі питання щодо зупинення провадження у справах за участю військовослужбовців.
Про це повідомляє Судова влада з посиланням на Круглий стіл, який організували Рада адвокатів та КДКА Запорізької області.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України надає військовослужбовцям можливість наполягати на зупиненні провадження в цивільній справі з метою надання їм можливості сконцентруватися на виконанні обов’язків, пов’язаних з обороною України, її незалежності й територіальної цілісності, а також забезпечити належний доступ до правосуддя, повноцінну реалізацію процесуальних прав. Утім, ця гарантія може вступати в конкуренцію з правами та інтересами інших осіб, особливо у спорах щодо дітей: про стягнення аліментів, встановлення чи оспорення батьківства, батьківської відповідальності.
Доповідач зазначив, що в постанові від 12 грудня 2025 року у справі № 754/947/22 ВП ВС вказала, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є імперативною нормою, однак вона не може застосовуватися всупереч загальним засадам цивільного судочинства, зокрема принципу верховенства права.
Євген Синельников розповів, що 27 травня 2026 року КЦС ВС розглянув справу № 344/432/24. Батько-військовослужбовець, який тривалий час не виконував обов’язків щодо утримання малолітньої дитини, на стадії апеляційного розгляду справи про стягнення аліментів заявив клопотання про зупинення провадження. Апеляційний суд клопотання задовольнив, застосувавши згадану норму як імперативну. КЦС ВС, збалансувавши права всіх учасників, з урахуванням принципів справедливості й добросовісності, найкращих інтересів дитини, врахувавши те, що батько мав можливість і фактично брав активну участь у розгляді справи (подавав заяви, скарги, клопотання, відправляючи їх з міста, яке знаходиться на Заході України), дійшов висновку, що ця справа, у якій рішенням суду першої інстанції стягнуто з батька аліменти в розмірі ¼ щомісячного заробітку, має бути розглянута судом апеляційної інстанції по суті.
Доповідач зупинився і на справах про оголошення військовослужбовців померлими. Це категорія справ в умовах повномасштабної війни набула значного поширення, але правове регулювання залишається розрахованим на мирний час.
Суддя звернув увагу на постанову від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. У ній ВП ВС розтлумачила ч. 2 ст. 46 ЦК України і визначила, що початком відліку шестимісячного строку для оголошення особи померлою є дата закінчення активних бойових дій на місці її ймовірної загибелі. Цей підхід був сформований у справі про загибель особи внаслідок ракетного удару по Києву – тобто на підконтрольній Україні території.
Надалі постало питання, чи застосовується той самий підхід щодо окупованих територій або територій, де тривають активні бойові дії, або й щодо територій рф, де проводилися військові операції. Верховний Суд уже в 2026 році ухвалив декілька судових рішень, зокрема у справах № 205/16123/24, 626/897/25, підтвердивши єдиний підхід до початку обрахунку строків за ст. 46 ЦК України, незалежно від статусу території, на якій закінчилися активні бойові дії. Доповідач зазначив, що за наявності достатніх доказів ймовірної загибелі (бойових наказів і розпоряджень, свідчень побратимів, фотознімків з дронів, актів службового розслідування, інших доказів) суд може ухвалити рішення про оголошення особи померлою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.