Голосіївський районний суд м. Києва вироком від 24 липня 2026 року визнав винним у зловживанні впливом (частина друга статті 369-2 Кримінального кодексу України) обвинуваченого, який має вищу юридичну освіту, є адвокатом, діючим військовослужбовцем та учасником бойових дій, раніше не судимого, одруженого, батька двох неповнолітніх дітей (один з яких — дитина з інвалідністю). Вирок ухвалено в спрощеному порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, після повного визнання обвинуваченим своєї вини. Особи учасників провадження в тексті вироку анонімізовані судом (позначені як ОСОБА_1 – ОСОБА_35); нижче наводяться лише встановлені судом обставини без розкриття анонімізованих даних.
Суть схеми: фіктивна мобілізація за гроші
За встановленими судом обставинами, у січні 2025 року обвинувачений, скориставшись необізнаністю іншої особи (у вироку — ОСОБА_6) у правилах військового обліку, запропонував їй за неправомірну вигоду у розмірі 10 000 доларів США «вплинути» на службових осіб одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), а також на керівництво тилової військової частини Збройних Сил України, щоб забезпечити: постановку особи на військовий облік і видачу їй військово-облікових документів за її відсутності; призов на військову службу під час мобілізації саме в тилову військову частину; формальне проходження базової загальновійськової підготовки та подальшої військової служби без фактичної присутності — тобто клієнт мав формально значитися мобілізованим і таким, що проходить службу, фактично «проводячи час на власний розсуд».
Особа, якій адресувалася ця пропозиція, усвідомила протиправність дій і 28 січня 2025 року звернулася до правоохоронних органів, після чого діяла під їхнім контролем. У лютому–квітні 2025 року обвинувачений, продовжуючи реалізацію задуму, кількаразово (13.02, 19.02, 01.03, 06.03 та 04.04.2025) зустрічався із заявником біля торговельно-розважального центру в Києві, отримуючи частинами готівку та перекази на особисту банківську картку, а також передав заявникові підроблені документи для створення враження реальності впливу — витяг з наказу про призначення на посаду стрільця роти охорони військової частини та посвідчення про відрядження до одного з населених пунктів Львівської області. Усього за період з 19.02.2025 по 04.04.2025 обвинувачений отримав неправомірну вигоду на суму 3000 доларів США та 183 740 грн (307 767,80 грн у гривневому еквіваленті за курсами НБУ на дати вчинення епізодів).
Особливості кваліфікації та призначення покарання
Суд кваліфікував дії обвинуваченого за частиною другою статті 369-2 КК України — одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (службові особи ТЦК та командир військової частини підпадають під це визначення відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 369-2 КК України).
Практично значущий елемент вироку — застосування імперативної норми частини другої статті 53 КК України. Санкція частини другої статті 369-2 КК України передбачає штраф від 2000 до 5500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Оскільки отримана неправомірна вигода (307 767,80 грн) перевищила максимальний розмір штрафу, який можна обчислити за санкцією статті, суд, посилаючись на частину другу статті 53 КК України (за злочин із санкцією у виді штрафу понад 3000 неоподатковуваних мінімумів розмір штрафу не може бути меншим за розмір отриманого доходу — незалежно від граничного розміру, встановленого санкцією статті) та на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 607/18731/23, був зобов’язаний призначити штраф у розмірі не меншому за суму одержаної неправомірної вигоди. Тому призначене покарання — штраф у розмірі 307 767,80 грн — визначено не за шкалою санкції статті, а прямим застосуванням цієї імперативної підстави.
Суд урахував як пом’якшуючу обставину щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину (стаття 66 КК України), а як обтяжуючу — вчинення злочину з використанням умов воєнного стану (стаття 67 КК України).
Спеціальна конфіскація, судові витрати, доля арештів
Одержана неправомірна вигода (3000 доларів США та 183 740 грн) підлягає спеціальній конфіскації в дохід держави на підставі пункту 1 частини першої статті 96-2 КК України як майно, здобуте внаслідок вчинення злочину. З обвинуваченого стягнуто на користь держави 18 719,40 грн витрат на дві судово-почеркознавчі експертизи. Водночас арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2025 у двох справах, вироком скасовано, а вилучені під час обшуку кошти (11 870 доларів США та 525 євро), техніка, банківські картки та частина документів повернуті обвинуваченому; печатки й штампи (зокрема підроблені лікарські печатки та печатки військово-лікарських комісій), виявлені під час обшуку, ухвалено знищити.
Резолютивна частина
Обвинуваченого визнано винним за частиною другою статті 369-2 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 307 767,80 грн (із застосуванням частини другої статті 53 КК України). Застосовано спеціальну конфіскацію одержаної неправомірної вигоди. Стягнуто судові витрати на експертизи. Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Значення для адвокатської практики
Справа цікава для професійної спільноти у двох аспектах. По-перше, вирок є практичним прикладом застосування імперативної норми частини другої статті 53 КК України: коли розмір одержаної неправомірної вигоди (доходу від злочину) перевищує максимальний штраф, обчислений за санкцією відповідної статті, суд не має дискреції призначити менший штраф — розмір визначається сумою отриманого незаконного доходу незалежно від меж санкції. Це важливо враховувати захисту при виробленні позиції щодо виду й розміру покарання в справах з великим предметом неправомірної вигоди навіть тоді, коли санкція статті формально передбачає порівняно помірний штраф.
По-друге, обставини справи — вчинення злочину адвокатом, який одночасно є діючим військовослужбовцем, — актуалізують питання про подальші професійні наслідки для нього. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, набрання законної сили обвинувальним вироком тягне зупинення права на заняття адвокатською діяльністю незалежно від виду призначеного покарання; станом на дату публікації вирок не набрав законної сили (не завершився встановлений тридцятиденний строк для апеляційного оскарження), тому ці наслідки поки не настали.
Довідково
Частина друга статті 369-2, стаття 66, стаття 67, частина друга статті 53, пункт 1 частини першої статті 96-2, стаття 12 Кримінального кодексу України. Частина третя статті 349, стаття 100, стаття 124 Кримінального процесуального кодексу України. Частина перша статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Пункт 2 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 607/18731/23.
Джерела: вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025000000000094 від 03.02.2025.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.