Адвокат Поліна Марченко в ефірі YouTube-каналу «Суперпозиція» заявила про численні випадки фізичного насильства щодо адвокатів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) під час виконання ними професійних обов’язків із захисту клієнтів. За її словами, працівники ТЦК нерідко відмовляються допускати адвокатів до клієнтів усупереч вимогам законодавства, а в окремих випадках застосовують фізичну силу, унаслідок якої адвокати отримували переломи рук, ніг і пальців.
Асиметрія доступу: СІЗО, СБУ, поліція — так; ТЦК — ні
Ключова теза Марченко, сформульована як пряма претензія до правового регулювання: «адвокат до клієнта в СІЗО може зайти, в СБУ може зайти, в Нацполіцію можуть зайти, в ТЦК зайти не може. Це, ну, це ненормально». За її словами, останні два роки сам факт належності відвідувача до адвокатської професії в ТЦК діє як «червона ганчірка»: «просто вони чують, що ти адвокат — все, можна більше навіть нічого не говорити. Їм байдуже на права, на закон, на конституцію, на обов’язок допустити адвоката до клієнта».
Масштаб: понад 60 скарг за 2025 рік і задокументовані тілесні ушкодження
За інформацією, яку ведуча програми навела з посиланням на Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, за 2025 рік надійшло понад 60 скарг на недопуск адвокатів до клієнтів у ТЦК — майже виключно від жінок-юристів. Це узгоджується із заявою самої Марченко про те, що чоловіки-адвокати дедалі частіше уникають особистих візитів до ТЦК через побоювання власної примусової мобілізації, тоді як жінки-адвокати, відвідуючи ТЦК, самі наражаються на фізичну небезпеку під час виконання професійних обов’язків.
Ведуча процитувала прямі слова Лубінця про один із випадків: у Харкові жінку-адвоката не просто не допустили до приміщення ТЦК — їй завдали тілесних ушкоджень, зламали ногу; вона перенесла чотири операції та отримала статус особи з інвалідністю другого ступеня; звернулася до всіх правоохоронних органів, але через понад рік після події юридичної оцінки події й досі немає.
Марченко підтвердила, що подібні випадки не поодинокі: «у Києві, по Київській області ось таких випадків, коли ламали руки, ноги, пальці, завдавали тілесні ушкодження, — їх багато». Особисто вона зазначила, що тричі зверталася зі скаргами на протиправні дії під час візитів до ТЦК — хапання за руки, штовхання, вилучення телефону. За її оцінкою, попри рік спроб домогтися юридичної оцінки й притягнення винних до відповідальності, «всі бездіють і просто чекають якогось покращення».
Випадок Марченко як представника асоціації адвокатів України: мобілізували самого адвоката
Марченко навела приклад зі своєї практики: минулого року вона як представник асоціації адвокатів України брала участь у резонансній справі, де адвокат, який захищав військовозобов’язаного клієнта з чинною відстрочкою, був сам мобілізований — йому скасували власну відстрочку, за півгодини провели військово-лікарську комісію і направили на військову службу. За словами Марченко, саме такі випадки пояснюють, чому чоловіки-адвокати уникають візитів до ТЦК: «відстрочка скасовується буквально за 5 хвилин, відповідно немає відстрочки — можна мобілізувати».
Проблема доказової бази: бодікамери без наслідків за відсутність запису
Окремий і практично значущий пласт заяви Марченко стосується неможливості довести факт порушення прав через відсутність відповідальності за неведення відеофіксації. Коментуючи повідомлення нардепа Олексія Гончаренка про те, що Міноборони готує заборону вимикати бодікамери працівників ТЦК та СП, Марченко зазначила: «станом на зараз особисто у мене, як у адвоката, до мене дуже багато осіб звертається… жодного разу за весь цей час ми не змогли отримати запис з бодікамери працівника ТЦК. Сіла батарейка, забув включити, розрядився, загубився, не було запису — будь-які відписки». На її переконання, проблема не в самій наявності камер, а у відсутності відповідальності за ненадання чи відсутність запису: «а кого притягати? Немає кого, бо і відповідальності немає». Як практичну пропозицію вона назвала запровадження санкцій (штраф, адміністративна відповідальність) за ненадання запису за аналогією з відповідальністю за неналежну відповідь на адвокатський запит, а також персональну відповідальність керівника центру комплектування за дії підлеглих.
Марченко також скептично оцінила пропозицію Уповноваженого Лубінця запровадити цілодобовий відеонагляд у приміщеннях ТЦК: на її думку, це не усуне проблему, оскільки порушення, за її спостереженнями, здебільшого трапляються не в самому приміщенні ТЦК, а під час затримання на вулиці й перевезення, а також через суперечність із режимними обмеженнями на зйомку та ризики кібербезпеки. Крім того, за її словами, працівники ТЦК, які працюють безпосередньо в центрі, зазвичай не мають доступу до приміщень, де тримають доставлених осіб, тому загальний відеонагляд у ТЦК проблему обмеженого доступу адвоката до клієнта не вирішує.
Практична порада адвоката: договір заздалегідь і геолокація в момент затримання
Марченко надала практичну рекомендацію, яку варто враховувати в консультуванні клієнтів, які підлягають військовому обліку: укласти договір з адвокатом заздалегідь, до виникнення проблеми, а в момент затримання — насамперед скинути геолокацію, яка триває в реальному часі, і зателефонувати саме адвокату (а не на роботу), повідомивши «мене забирають, мене пакують», після чого адвокат самостійно визначає подальші дії. За її оцінкою, звернення до адвоката на етапі, коли особу вже доставили в навчальний центр, є значно менш ефективним і кориснішим порівняно із зверненням завчасно.
Правові гарантії, про порушення яких ідеться
Стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI прямо забороняє будь-яке втручання і перешкоди у здійсненні адвокатської діяльності та встановлює, що життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, а також їхнє майно перебувають під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність. Створення перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи або порушення встановлених законом гарантій їхньої діяльності є самостійним складом кримінального правопорушення за статтею 397 Кримінального кодексу України («Втручання в діяльність захисника чи представника особи») — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами до двох років, арештом до шести місяців або обмеженням волі до трьох років.
Значення для адвокатської практики
Наведені у випуску відомості — з урахуванням того, що частина з них є прямими заявами й цитатами в межах публічного інтерв’ю, а не самостійно підтвердженими документами, — актуалізують кілька практичних напрямів: (1) фіксацію фактів недопуску та застосування сили до адвоката як підстави для звернення із заявою про кримінальне правопорушення за статтею 397 КК України; (2) недостатність існуючого регулювання відеофіксації (бодікамери) через відсутність санкцій за відсутність запису — практичний ризик, який варто враховувати, наполягаючи на фіксації самого факту відсутності запису в протоколі чи скарзі; (3) практичну рекомендацію завчасного укладення договору з адвокатом та алгоритму дій клієнта в момент затримання (геолокація, дзвінок адвокату); (4) звернення до органів адвокатського самоврядування, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, а в разі неефективності національного розслідування після вичерпання відповідних засобів захисту — до Європейського суду з прав людини.
Довідково
Стаття 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (гарантії адвокатської діяльності). Стаття 397 Кримінального кодексу України (втручання в діяльність захисника чи представника особи).
Читайте також:
Чоловіків-адвокатів у ТЦК мобілізують, жінок — не пускають чи травмують: Омбудсман Лубінець
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.