На сайті advokat-petition.com.ua, що збирає підписи за скликання позачергового з’їзду адвокатів України, розміщено таке твердження:
«13 років при владі — попри закон. Закон обмежує перебування керівництва двома термінами по 5 років. Фактично керівники НААУ, РАУ і більшості регіональних рад при владі вже понад 13 років. У країнах ЄС органи самоврядування переобирають кожні 1–3 роки з обов’язковою ротацією».
Що встановлює закон
Частина третя статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI дійсно передбачає, що строк повноважень голови, заступників голови, секретаря і членів Ради адвокатів України становить п’ять років, а одна й та сама особа не може обіймати цю посаду більше ніж два строки підряд. У цій частині теза відтворює текст закону коректно.
Чому фактична хронологія не підтверджує тезу про «13 років попри закон»
Голову Національної асоціації адвокатів України – Ради адвокатів України Лідію Ізовітову вперше обрано на установчому з’їзді адвокатів України у 2012 році, вдруге переобрано у 2017 році. Якщо рахувати від дати другого обрання, п’ятирічний строк цих повноважень мав завершитися у 2022 році. Тобто саме обрання головою НААУ і РАУ відбувалося рівно двічі й у межах строку, встановленого статтею 55 Закону № 5076-VI, — без перевищення дозволених двох термінів підряд.
Теза про «13 років при владі попри закон» ототожнює дві різні речі: (1) обрання на посаду шляхом голосування з’їзду — тут строки закону не порушено, відбулося рівно два обрання; і (2) продовження виконання повноважень після завершення другого строку за відсутності нового з’їзду, який міг би обрати наступника, — це вже інше юридичне явище, яке не є «переобранням на третій строк попри заборону закону», а ґрунтується на окремому правовому механізмі — інституційній безперервності діяльності органів адвокатського самоврядування.
«Адвокат Пост» уже писав, що скликання з’їзду адвокатів у звичайному, очному форматі під час дії воєнного стану є юридично неможливим через пряму законодавчу заборону на масові зібрання (частина п’ята статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Правомірність застосування механізму безперервності повноважень (рішення Ради адвокатів України № 69/2020) підтверджена судами різних інстанцій у щонайменше трьох справах (№ 260/2748/25, № 260/5601/25, № 120/15288/25). Це означає, що продовження виконання повноважень після 2022 року має підтверджену судом правову підставу, відмінну від переобрання, а формулювання «попри закон» щодо цього періоду є неточним: суди не визнали цей механізм незаконним, а навпаки — підтвердили його відповідність закону в конкретних обставинах неможливості проведення виборів.
З’їзд 2017 року: суттєве оновлення органів адвокатського самоврядування
Теза, стверджуючи про 13 років незмінності керівництва, замовчує, що між установчим з’їздом 2012 року та нинішнім періодом безперервності повноважень відбувся повноцінний звітно-виборний з’їзд адвокатів України — 9 червня 2017 року, за участю делегатів 25 регіонів України (крім тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим і Севастополя). Цей з’їзд не був формальністю: він розглянув звіти Ради адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) за 2012–2017 роки, затвердив нову редакцію Статуту Національної асоціації адвокатів України, а також зміни до Положення про Раду адвокатів України.
За результатами з’їзду відбулося реальне та значне оновлення персонального складу керівних органів адвокатського самоврядування. Тобто на рівні заступників голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відбулася зміна персонального складу, а не механічне продовження повноважень тих самих осіб.
Це має значення для оцінки тези в цілому: період з 2012 по 2017 рік не був періодом застою органів адвокатського самоврядування — відбувся конкурентний, звітно-виборний процес зі зміною частини керівного складу, здійснений відповідно до статті 55 Закону № 5076-VI. Проблема відсутності нового прямого мандата від з’їзду стосується виключно періоду після завершення другого строку, коли з’їзд не міг бути скликаний фактично через воєнний стан, а не всього тринадцятирічного періоду, як це подає теза.
Порівняння з практикою країн ЄС
Теза стверджує, що в країнах ЄС органи адвокатського самоврядування переобирають «кожні 1–3 роки з обов’язковою ротацією». Перевірка цього твердження на прикладі чотирьох великих юрисдикцій ЄС — Франції, Німеччини, Італії та Польщі — цю тезу не підтверджує: реальні строки скрізь становлять чотири роки, і лише у Франції — три, а обов’язкова заборона переобрання діє тільки у Франції.
Німеччина. Президент Федеральної палати адвокатів (Bundesrechtsanwaltskammer, BRAK) обирається головною асамблеєю на чотирирічний строк. Заборони переобрання немає: чинний президент Ульріх Вессельс переобраний на новий строк одностайно в жовтні 2023 року.
Франція. Президент Національної ради адвокатських палат (Conseil national des barreaux) обирається на трирічний строк без права переобрання на наступний строк — це єдина з чотирьох перевірених юрисдикцій, де справді діє модель обов’язкової ротації.
Італія. Національна рада адвокатури (Consiglio Nazionale Forense) обирається на чотирирічний строк у складі 33 членів, які потім самі обирають президента, віцепрезидентів, секретаря і ревізора зі свого складу. Члени ради можуть переобиратися поспіль не більш ніж двічі — модель, структурно найближча до української (виборний орган, обмеження в два строки підряд), але зі строком у чотири, а не п’ять років.
Польща. Президент Вищої адвокатської ради (Naczelna Rada Adwokacka) обирається на чотирирічний строк. Заборони переобрання немає: чинний президент Пшемислав Росаті переобирався вже двічі поспіль (каденція 2025–2029 років — третій строк).
Отже, порівняльна частина тези спирається на неточне узагальнення. У жодній із чотирьох перевірених юрисдикцій строк повноважень не становить 1–3 роки — реальний діапазон 3–4 роки. «Обов’язкова ротація» (законодавча заборона переобрання) підтверджується лише у Франції; у Німеччині та Польщі переобрання без обмежень дозволене й практикується, а в Італії діє обмеження у два строки поспіль — модель, яку український закон уже застосовує до керівництва НААУ і РАУ.
Висновок
Твердження про обмеження (два строки по п’ять років) відповідає закону. Однак теза про «13 років при владі попри закон» змішує законне дворазове обрання (яке відбулося без порушення строків) з наступним періодом безперервності повноважень, правомірність якого підтверджена судами як реакція на об’єктивну неможливість провести вибори під час війни, а не як порушення закону. Порівняльне твердження про практику ЄС також не підтверджується: у Франції, Німеччині, Італії та Польщі реальні строки повноважень керівників національних адвокатур становлять три-чотири роки, а не один-три, а обов’язкова заборона переобрання діє лише у Франції.
Довідково
Стаття 19, стаття 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI. Частина п’ята статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Рішення Ради адвокатів України № 69/2020. Судові рішення у справах № 260/2748/25, № 260/5601/25, № 120/15288/25.
Читайте також на «Адвокат Пост»: «Спростування міфів про адвокатуру. Міф 1: «Паралізована Вища рада правосуддя».
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.