Альтернативні способи вирішення сімейних конфліктів. Критерії вибору способу АВС для конкретного випадку: адвокат Осадча

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “Альтернативні способи вирішення сімейних конфліктів (АВС). Критерії вибору способу АВС для конкретного випадку”, Осадча Анна, сімейний адвокат та медіатор, експерт з вирішення сімейних конфліктів, засновник та керуюча Адвокатським бюро «Анни Осадчої», член Комітету з сімейного права НААУ, член Центру сімейного права ВША НААУ, розповіла про вирішення сімейних спорів за допомогою АВС.

Через велику емоційність конфлікти, в яких сторонами є рідні люди, часто бувають делікатними та нелегкими для вирішення в традиційному порядку.

Оптимальним варіантом дій при виникненні суперечок, а особливо сімейних спорів, є звернення до альтернативних способів вирішення конфліктів.

Альтернативні способи вирішення конфліктів, або альтернативне врегулювання спорів (скорочено АВС) – це процеси, за допомогою яких сторони досягають згоди без звернення до суду.

Вони мають на меті врегулювання суперечок незмагальними методами для того, щоб домогтися взаємовигідних для всіх сторін результатів.

Відмінності АВС від судового вирішення конфлікту в тому, що:

  • сторони мають більший контроль у визначенні параметрів спору і найбільш підходящого шляху для його вирішення;
  • сторони не обмежені рамками судового процесу та можуть брати до уваги інші питання, крім правових норм;
  • головна увага надається не фактам, а інтересам учасників;
  • процедури є гнучкими та більш неформальними порівняно із судовим процесом;
  • сторони мають можливість збереження або відновлення нормальних стосунків із партнером;
  • процедури АВС економічно вигідніші, ніж судові позови.

Основні види АВС при вирішенні сімейних конфліктів

  • Переговори
  • Медіація

Переговори – процедура, яка по суті є діалогом сторін. Їх мета – досягнення компромісу між учасниками конфлікту. Переговори можуть бути ефективними там, де у сторін інтереси частково збігаються, а частково розходяться.

Ідеальний результат переговорів – компроміс. Але часті випадки, коли у переговорах один учасник отримує все, до чого прагнув, а інший йде на поступки. При цьому отримує все не обов’язково той, хто має кращі аргументи. Часто це той, хто був впевненішим і наполегливішим.

Медіація – це метод вирішення спорів із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який задовольнить інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.

Це такий спосіб, мета якого – перемога без поразки. Від процесу медіації мають виграти усі його учасники. Для сімейних спорів медіація має дуже важливе значення, оскільки дає можливість сторонам вирішити конфлікт і при цьому зберегти нормальні стосунки.

Основними принципами медіації є:

  • 1. Добровільність.
  • 2. Конфіденційність.
  • 3. Неупередженість посередника.
  • 4. Неформальність та гнучкість процедури медіації.

Щоб обрати ефективний спосіб АБС перше, з чого потрібно почати – це з консультації.

Адвокат має розповісти клієнту про можливості мирного вирішення конфлікту, про переваги та способи. Перед тим, як намагатися залучити сторони у процес медіації або погодитись на їх звернення, необхідно з’ясувати, чи підходить сторонам такий спосіб АВС.

Для цього потрібно знати, в яких випадках медіація проводиться та може бути ефективною, а в яких ні.

Медіація може бути застосована якщо:

  • наявне бажання усіх учасників конфлікту вступити в процес медіації;
  • наявні ознаки медіабельності, а саме дієздатності та суб’єктивного ставлення сторін до можливості дотримання усіх принципів медіації, що є необхідним для досягнення цілей проведення медіації;
  • відсутні ознаки немедіабельності;
  • відсутня пряма заборона на проведення медіації;
  • предмет і зміст спору не суперечать моральності та публічному порядку;
  • спір не впливає на інтереси осіб, що не беруть участь у медіації;
  • законом допускається можливість укладання мирової угоди у даній ситуації.

Медіація не проводиться між:

  • між потерпілою особою та особою, яка вчинила правопорушення або злочин, оскільки це є відновне правосуддя , що має свої умови та особливості;
  • у випадках насильства у сім’ї (за виключенням, коли сторони не сприймають його як насильство), торгівлі людьми, жорстокого поводження із дітьми;
  • за наявності інших ознак, що унеможливлюють ефективне проведення процесу медіації.

Отже, медіація може бути застосована як до, так і під час судового розгляду, арбітражу, також і на стадії виконання рішення суду чи арбітражу.

За наявності ознак можливості вирішити конфлікт за допомогою медіації, це чудовий шанс для сторін отримати бажане.

Якщо ж вбачається, що медіація неможлива, варто спробувати переговори, за допомогою яких можливо дійти певного компромісу.