Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, повинен вирішити питання про скасування арешту майна. Таке рішення має бути прийнято, зокрема, в разі виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав невинуватим ОСОБА_1 у пред’явленому йому обвинувачені за ч. 2 ст. 364-1 КК, і на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдав за недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Крім того, вказаним вироком скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 22.09.2016 на картоплесховища і постановлено повернути їх ТОВ_1.
Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду, виключив з його резолютивної
частини рішення про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 22.09.2016 на картоплесховища та повернення цього майна ТОВ_1. Крім того,
апеляційний суд роз’яснив, що спір відносно вказаного арештованого майна, яке підлягає поверненню власнику, може бути розглянутий в порядку цивільного
судочинства.
У касаційній скарзі представник ТОВ_1 вказує на те, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суд, вийшов за межі заявлених апеляційних вимог, оскільки в апеляційній скарзі представника ТОВ_2 не порушувалось питання про скасування арешту майна. Також, адвокат зазначає, що належність картоплесховищ ТОВ_1 в межах цього кримінального провадження ніким не оспорювалось. Крім того, накладений арешт в межах кримінального провадження, як захід забезпечення, стосується виключно кримінального провадження і не забезпечує будь-який позов поданий порядку іншого судочинства, а тому такий захід має бути скасовано із закінченням розгляду кримінального провадження. На думку адвоката, той факт, що ТОВ_2 під час апеляційного розгляду скористалась своїм правом на звернення до господарського суду з позовом, жодним чином не виправдовує необхідність збереження арешту в межах кримінального провадження, оскільки у ТОВ_2 є право звернутися з відповідним клопотанням в господарській справі.
Позиція ККС: змінено рішення судів попередніх інстанцій та скасовано арешт,
накладений ухвалами слідчих суддів від 12.09.2016 і 22.09.2016, на картоплесховища.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, зокрема за апеляційною скаргою представника цивільного позивача (представника ТОВ_2), встановивши, що між ТОВ_2 і ТОВ_1 наявний спір щодо права власності на арештоване майно, дійшов висновку, що місцевий суд, скасовуючи арешт, залишив поза увагою положення ч. 12 ст. 100 КПК, за якими передбачено, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
З огляду на це, суд апеляційної інстанції змінив вирок місцевого суду виключив з його резолютивної частини рішення про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 22.09.2016 на картоплесховища та повернення цього майна ТОВ_1 і роз’яснив, що спір відносно вказаного арештованого майна, яке підлягає поверненню власнику, може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. На обґрунтування свого рішення апеляційний суд послався на висновок ВС викладений в постанові від 11.02.2020 у справі No 343/1480/17 (провадження No 51-3856км19).
Однак, ВС не може погодитися з таким рішенням суду апеляційної інстанції.
Накладений в межах кримінального провадження арешт є заходом забезпечення саме кримінального провадження, в якому він накладений і не може бути заходом забезпечення позовів, поданих в межах інших видів судочинства.
Саме тому положеннями кримінального процесуального закону регламентовано, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд повинен скасувати арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У свою чергу, як господарське, так і цивільне законодавство надають право
позивачеві при зверненні до суду з відповідним позовом поставити перед судом
питання про накладення арешту на спірне майно.
Тому висновки апеляційного суду про те, що місцевий суд, постановляючи
виправдувальний вирок, дійшов передчасного рішення про необхідність скасування арешту майна, щодо якого наявний спір про його належність, є помилковими.
Крім того, ККС звертає увагу на те, що в цьому кримінальному провадженні
відсутні будь-які дані, які б ставили під сумнів те, що картоплесховища належать на праві власності ТОВ_1.
Більше того висунуте ОСОБА_1 обвинувачення, за яким він нібито, перебуваючи на посаді директора ТОВ_2 і, зловживаючи своїми службовими повноваженнями,
уклав від імені ТОВ_2 договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого
передав у власність ТОВ_3 майнові права на 2 приміщення картоплесховищ за ціною 47 383, 62 грн, не знайшло свого підтвердження і останнього виправдано.
До того ж, в ухвалі слідчого судді, якою було накладено арешт на вищевказане
майно, також вказується, що картоплесховища належать на праві приватної
власності саме ТОВ_1, яке придбало його у ТОВ_3 на підставі договору купівлі –
продажу.
З огляду на це, ККС вважає, що місцевий суд, постановляючи виправдувальний
вирок, тобто, ухвалюючи рішення яким закінчується судовий розгляд, на виконання вимог ч. 4 ст. 174 КПК правильно прийняв рішення про скасування арешту накладеного у кримінальному провадженні.
Натомість у цій справі місцевий суд скасував арешт на нерухоме майно і повернув його саме власнику — ТОВ_1.
Більше того, не залишає ВС поза увагою той факт, що на момент касаційного
перегляду провадження за позовом ТОВ_2 до ТОВ_1 в якому, зокрема ставилось
питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на картоплесховища між ТОВ_2 і ТОВ_3 та усунення перешкод у користуванні ТОВ_2
загаданими картоплесховищами ухвалою господарського суду було закрито.
Разом з тим, ВС відзначає, що в цьому кримінальному провадженні арешт на картоплесховища був накладений не лише ухвалою слідчого судді від 22.09.2016, але і ухвалою цього ж суду від 12.09.2016, що залишили поза увагою суди попередніх інстанцій.
Детальніше з текстом постанови ВС від 23.02.2022 у справі No 608/2172/18 (провадження No 51-4293км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/103871778
.