Припинення трудового договору за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) є самостійною підставою, яка вимагає спільного волевиявлення сторін, спрямованого на припинення відносин у певний строк. У разі якщо працівник оскаржує таке звільнення, стверджуючи, що не підписував заяву про звільнення, тягар доказування цього факту покладається на нього. Неоплата працівником призначеної за його клопотанням судової почеркознавчої експертизи та ненадання необхідної кількості зразків підпису кваліфікуються як невиконання обов’язку щодо доказування своїх вимог, що дає суду підстави визнати звільнення правомірним.
01 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за його позовом до Куп’янської міської військової адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку?
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він працював директором музичної школи у м. Куп’янську на умовах контракту. Після початку повномасштабного вторгнення місто було окуповане. У серпні 2022 року позивач дізнався, що його звільнено за угодою сторін з 19.06.2022 на підставі нібито поданої ним заяви. Позивач стверджував, що заяву не писав, у будівлі міської ради під час окупації не перебував, а розпорядження підписане неуповноваженою особою з використанням захопленої окупантами печатки.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення доведенням відповідачем наявність повноважень у особи, яка підписала розпорядження (заступника міського голови), згідно з правилами взаємозаміщення. Щодо підпису на заяві, то позивач, ініціювавши проведення почеркознавчої експертизи, не оплатив її та не надав зразків підпису, через що експертизу проведено не було.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Позивач стверджував про фальсифікацію підпису, але фактично перешкодив проведенню експертизи, не надавши зразків підпису на запит експерта.
Суд встановив, що заступника міського голови було затверджено на посаді законно, а розподіл обов’язків передбачав взаємозаміщення повноважень на час відсутності міського голови.
Доводи про те, що розпорядження було прийняте у вихідний день, не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій (не зазначалися у позові), тому не могли бути підставою для скасування рішень у касаційному порядку.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 646/5778/23 (провадження № 61-8723св25) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135576903.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.