Обставини справи
слідчий суддя під час досудового розслідування постановив ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку після того, як слідчий фактично провів обшук, оскільки існувала реальна загроза втрат доказів у кримінальному провадженні, тому вважав, що мав місце невідкладний випадок.
Суди нижчих інстанцій визнали недопустимим доказом цей протокол обшуку і усі похідні від нього докази, оскільки вважали, що право слідчого, прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку може виникати, серед іншого, до постановлення ухвали слідчого судді у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням майна, а за приписами ст. 233 КПК виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення не передбачені як підстави для проведення невідкладного обшуку.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 3 ст. 307 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначає, що слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку як невідкладного, та обґрунтовано виходив із того, що наявні достатні підстави для цього рішення.
Позиція ККС
кримінальне провадження передано на розгляд ОП ККС ВС.
Підстава передачі кримінального провадження на розгляд ОП ККС ВС
необхідність відступити від висновків щодо застосування приписів ч. 3 ст. 233 КПК, викладених у постанові Першої судової палати ККС від 08.04.2021 у справі № 573/2028/19 (провадження № 51-1535км20) та у постанові Третьої судової палати ККС від 01.11.2023 у справа № 462/3127/22 (провадження № 51- 4879км23), оскільки існує неоднакове застосування норм права, передбачених ч. 2 ст. 234, ст. 233 КПК, коли йдеться про те, чи підпадає під винятки, визначені ч. 3 ст. 233 КПК (врятування майна), необхідність віднайти і вилучити об’єкти, які можуть бути речовими доказами.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що зіставлення понять речі, майно, цінні папери (глави 13, 14 ЦК), інформація (ст. 200 ЦК), речові докази, документи (статті 98, 99 КПК) свідчить про те, що речові докази та документи в кримінальному процесуальному аспекті охоплюються поняттям «майно», про яке йдеться в ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 167 КПК, а врятуванням майна є дії, спрямовані на те, щоб ліквідувати, відвернути загрозу, небезпеку його знищення, пошкодження або загибелі. Неможливість забезпечити збереження доказів без їх негайного вилучення обумовлює невідкладну необхідність вжиття передбачених КПК процесуальних заходів з метою врятування (збереження) відповідного майна, зокрема шляхом проведення обшуку до отримання ухвали слідчого судді.
Приписи ст. 233 КПК підлягають застосуванню у взаємозв’язку з положеннями ст. 2 цього Кодексу. Отже, як зазначила колегія суддів ККС, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження у невідкладних випадках, пов’язаних із загрозою знищення доказової інформації, КПК дозволяє проводити огляд, обшук житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді із застосуванням судового контролю post factum.
Ухвала колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.05.2024 у справі №466/525/22 (провадження № 51-7310км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/119134564
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.