Початок перебігу за вимогою про застосування наслідків нікчемного договору
іпотеки, яка пред’явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного договору іпотеки), починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
21 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа Банк», банк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемного правочину.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав, що між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту на фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до договору пайової участі, укладеного між позичальником та СТ «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж». Для забезпечення виконання
позичальником зобов’язань банк уклав з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передав банку в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов’язань з погашення кредиту за рішенням суду звернуто стягнення за іпотечним договором, згідно з яким в іпотеку банку передані майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, які в подальшому, в зв’язку з введенням будинку в експлуатацію, були змінені на квартиру. Під час підготовки документів для примусового виконання зазначеного рішення суду банк отримав інформацію про здійснення ОСОБА_1 реєстрації права власності на спірну квартиру, яка передала зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_2. Приватний нотаріус зареєстрував право власності на квартиру за ОСОБА_2, що унеможливлює виконання зазначеного рішення суду. Позивач зазначав, що банк не надавав своєї згоди ОСОБА_1 на передачу квартири в іпотеку ОСОБА_2, у той час як ОСОБА_1 приховала факт обтяження квартири іпотекою банку, а приватний
нотаріус не здійснив належної перевірки наявності обтяжень квартири.
Суд першої інстанції задовольнив позов АТ «Альфа Банк» та застосував наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору квартири, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 та реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1. Суд визнав, що іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є таким, що укладений з порушенням норм Закону України «Про іпотеку». Щодо заяви ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності суд першої інстанції вважав, що АТ «Альфа-Банк» пред’явило свій позов у межах позовної давності.
Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, а рішення суду
першої інстанції – без змін.
Верховний Суд погодився з рішеннями судів, зробивши такі правові висновки.
Ключовим питання, на яке належало надати відповідь у цій справі, є те, з якого
моменту починається перебіг позовної давності за вимогою про застосування
наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред’явлена заінтересованою
особою (не стороною нікчемного правочину).
Верховний Суд зауважив, що положення статті 253 ЦК України поширюються на всі випадки встановлення початку перебігу строків.
В окремих положеннях ЦК України міститься правило про визначення перебігу
строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним чином не змінює загального правила, передбаченого у статті 253 ЦК України.
Частина третя статті 261 ЦК України є спеціальною нормою стосовно частини
першої статті 261 ЦК України. Законодавець у частині третій статті 261 ЦК України передбачив особливості початку перебігу позовної давності. З урахуванням принципу розумності та справедливості очевидним є те, що закріплення особливого початку перебігу з початком виконання нікчемного правочин має поширюватися тільки на сторін нікчемного правочину. Оскільки саме сторони (сторона) здійснюють виконання і, зрозуміло, що їм про його здійснення має бути відомо. Тобто презюмується, що сторони (сторона) нікчемного правочину обізнані про початок його виконання. Натомість заінтересована особа (не сторона нікчемного правочину), яка пред’являє вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, вочевидь, може й не знати про існування нікчемного правочину, а також про те, що почалося виконання нікчемного правочину.
Для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред’явлена
заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину), належить
застосовувати частину першу статті 261 ЦК України.
Для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред’явлена стороною такого правочину, належить застосовувати частину третю статті 261 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогою про застосування наслідків
нікчемного правочину, яка пред’явлена стороною такого правочину, пов’язується
саме з початком виконання нікчемного правочину, незалежно від того, чи був такий нікчемний правочин виконано повністю і яка зі сторін здійснила виконання. Причому такий початок перебігу стосується будь-яких наслідків нікчемного правочину. Наслідком виконання нікчемного договору іпотеки у розумінні частини третьої статті 261 ЦК України, з урахуванням того, що договір іпотеки підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а право іпотеки – державній реєстрації, є набуття іпотекодержателем за нікчемним договором іпотеки права іпотеки, яке пов’язується з моментом її державної реєстрації. Тому початок перебігу за вимогою про застосування наслідків нікчемного договору іпотеки, яка пред’явлена його стороною, починається з наступного дня після державної реєстрації права іпотеки.
Початок перебігу за вимогою про застосування наслідків нікчемного договору
іпотеки, яка пред’явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного договору іпотеки), починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У справі, що переглядалася, суди встановили, що 20 лютого 2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю як забезпечення виконання іпотекодавцем зобов’язань за договором кредиту, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, майнові права на незакінчену будівництвом квартиру. Іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є таким, що укладений з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», а отже, є нікчемним правочином.
Суди встановили, що позовні вимоги банку обґрунтовані, та вважали, що відсутні підстави для застосування позовної давності, оскільки позивач міг об’єктивно довідатися про порушення своїх прав та інтересів лише з отриманням відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, пов’язаних із виконанням рішення суду у справі No 638/138/17, і банк довідався про порушення свого права у березні 2019 року.
Суди врахували, що для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, яка пред’явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного правочину),
належить застосовувати частину першу статті 261 ЦК України; початок перебігу
за вимогою про застосування наслідків нікчемного договору іпотеки, яка пред’явлена заінтересованою особою (не стороною нікчемного договору іпотеки), починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
24 грудня 2015 року ОСОБА_1 для забезпечення зобов’язань за договором кредиту передала зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору. Із позовом банк звернувся в жовтні 2019 року. Позивач довів той факт,
що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права раніше, ніж у березні 2019 року. ОСОБА_2 в заяві про застосування позовної давності не довела, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше. За таких обставин суди дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову
та відсутність підстав для застосування позовної давності.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі No 638/16768/19 (провадження No 61-1336св22) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106404119.