Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2021 року в складі судді Кондрацької Н. М. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2022 року в складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення та встановити режим користування зазначеним житлом.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
19 жовтня 2021 року представник ОСОБА_2 звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 15 000 грн понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката. На підтвердження вказаного розміру він долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року, копію додаткової угоди від 25 лютого 2021 року № 1, квитанцію № 12 від 25 лютого 2021 року про сплату коштів у розмірі 15 000 грн, копію акту № 1 прийому наданих послуг від 12 жовтня 2021 року.
08 листопада 2021 на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про відмову в задоволенні вказаної заяви. Клопотання мотивоване тим, що акт прийому наданих послуг не містить у собі опису робіт фактично виконаної адвокатом роботи та не відповідає умовам договору про надання правової допомоги. Вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та не є співмірною із складністю справи і виконаними адвокатом роботами, а також є необґрунтованою.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2022 року, відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суди виходили з того, що сам по собі розмір гонорару адвоката визначений договором у розмірі 15 000 грн з розрахунку 10 годин*1 500 грн не є безумовною підставою для стягнення такої суми, оскільки в акті прийому наданих послуг не деталізовано опис виконаних адвокатом робіт по кожній окремій дії та не вказано здійснені ним витрати, а умови договору не містять порядку оплати юридичних послуг з посиланням на їх перелік та вартість, що відповідно порушує право іншої сторони на спростування ймовірності не співмірності витрат на професійну правничу допомогу. При цьому суди послалися на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року в справі № 638/7748/18.
Аргументи учасників справи
У березні 2022 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину третю статті 137 ЦПК України, оскільки в межах цієї справи договором про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року визначено розмір гонорару адвоката, який не залежить від обсягу наданих ним послуг та часу витраченого на ведення справи в суді. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18409/19, який безпідставно неврахований судами.
01 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій – без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2022 року вказано, що скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
У частині першій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій – шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суди вказали, що представник позивача не надав детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а зазначені у акті прийому наданих послуг від 12 жовтня 2021 року є формальним переліком робіт з визначенням загального часу, що суперечить нормам статті 137 ЦПК України.
На підтвердження факту отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суд першої інстанції представником ОСОБА_2 надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року, копію додаткової угоди від 25 лютого 2021 року № 1, квитанцію № 12 від 25 лютого 2021 року про сплату коштів у розмірі 15 000 грн та акт № 1 прийому наданих послуг від 12 жовтня 2021 року, відповідно до якого надані адвокатом ОСОБА_2 юридичні послуги у цивільній справі складались з правової консультації, ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання заяви про перегляд заочного рішення суду, підготовки до участі у судовому засіданні та участі у судовому засіданні, складання та подання відзиву по справі. На надання юридичної консультації витрачено 1 годину, на ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу заяви про перегляд заочного рішення суду, підготовку до участі у судовому засіданні та участь у судовому засіданні, підготовку та подачу відзиву по справі витрачено 9 годин. Розмір гонорару становить 15 000 грн з розрахунку 10 годин*1 500 грн.
За таких обставин відповідачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги у розмірі 15 000 грн у суді першої інстанції, оскільки ним надано договір на надання правової допомоги, акт прийому наданих послуг, платіжний документ про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат. Відмовляючи в задоволенні заяви суди не звернули увагу, що договір про надання правової допомоги від 25 лютого 2021 року містить інформацію про те, що послуги адвоката надаються у цій цивільній справі, у ньому зазначено розмір адвокатського гонорару в розмірі 15 000 грн. На підтвердження такого розміру стороною надано акт прийому наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: 1 годину витрачено на надання юридичної консультації; 9 год витрачено на ознайомлення з матеріалами справи, підготовку та подачу заяви про перегляд заочного рішення суду, підготовку до участі у судовому засіданні та участь у судовому засіданні, підготовку та подачу відзиву по справі. Таким чином, заява ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн підтверджена належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.
У заяві про відмову в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, з підстав відсутності детального опису фактично виконаних адвокатом робіт та витраченого на це часу, ОСОБА_3 не навела аргументів про недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Додаткове рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.