Судді свідомі того, що довіру суспільства треба завойовувати наполегливою роботою, і самовіддано працюють над цим.
Про це Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко зазначив під час зустрічі із представниками Венеційської комісії, присвяченої, зокрема, обговоренню законопроєктів «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо запровадження додаткових процедур для зміцнення довіри суспільства до судової влади», повідомляє Судова влада.
Очільник ВС нагадав, що 4 серпня 2023 року Пленум Верховного Суду звернувся до парламенту з висновком щодо зазначених законодавчих ініціатив, у якому висловив свої застереження стосовно запропонованих змін та вказав на необхідність їх доопрацювання.
Так, на переконання Пленуму ВС, окремі положення вказаних законопроєктів створюють загрозу для незалежності судової гілки влади та призведуть до порушення принципу суддівської незалежності.
Зокрема, щодо ідеї запровадження процедури моніторингу роботи суду Пленум ВС припустив, що в її основі лежить така гіпотеза: якщо суддя певного суду вчинив дії, які мають ознаки кримінального правопорушення і стосовно яких йому повідомлено про підозру, є імовірність, що в цьому суді працюють й інші судді, які вчиняли подібні дії.
Попри те, що такий наслідок для інших суддів не можна вважати в класичному сенсі відповідальністю, перевірка всіх суддів через дії одного судді є негативним наслідком для цих суддів. Тому така колективна перевірка має оцінюватися через призму стандартів індивідуальної / колективної відповідальності суддів.
До того ж законопроєкти передбачають проведення невідкладного моніторингу роботи ВС не пізніше 14 днів з дня набрання чинності відповідними законодавчими змінами, однак, за словами Станіслава Кравченка, виконати цю вимогу в такий короткий строк неможливо. Крім цього, така норма розширить повноваження Вищої ради правосуддя і водночас покладе на неї додаткове навантаження при тому, що за період відсутності повноважного складу ВРП на її розгляд надійшло близько 11 тис. скарг.
Разом із тим сам предмет моніторингу залишається незрозумілим. Якщо йдеться про перевірку доброчесності й майнових декларацій суддів, то, за наявності підстав, проведенням цих процедур на постійній основі опікуються Вища кваліфікаційна комісія суддів України та Національне агентство з питань запобігання корупції, тож необхідності в ухваленні додаткових законодавчих норм і дублюванні цих їхніх повноважень немає. При цьому якщо йдеться про перевірку судових проваджень, то ніхто не має права втручатися в процесуальну діяльність.
Станіслав Кравченко також додав, що запровадження перевірки суддів із застосуванням поліграфа несе загрозу суддівській незалежності та ризик, що ця процедура буде використовуватися з метою помсти судді за ухвалене ним рішення. До того ж повністю спиратися на результати таких досліджень не можна, адже наукова достовірність результату тесту на поліграфі є незначною.
Таким чином, доцільність запровадження нових процедур перевірки суддів, а також фактична можливість їх реалізації викликають сумніви. Особливо в тому контексті, що на сьогодні вже є численні механізми перевірки суддів, їхньої доброчесності та майнового стану.