Обставини справи
Ця справа стосувалась онлайн-повідомлення про проєкт рішення та рішення про продовження робочого часу мотокросової доріжки, розташованої в безпосередній близькості від приміщень та землі заявників– фонду та трьох громадян Нідерландів. За словами заявників, такий спосіб повідомлення перешкоджав їм у доступі до суду, оскільки вони не були обізнані про це рішення.
27 вересня 2013 року управління місцевої траси мотокросу подало заяву на отримання дозволу з подовження її годин роботи та діяльності. Провінція1, у повноваження якої входить надання дозволів на здійснення такої діяльності,опублікувала онлайн-повідомлення про намір задовольнити цю заяву та жодних заперечень на це не отримала.
Уперше заявники дізналися про це рішення 4 листопада2014 року та згодом подали скаргу до Палати адміністративної юрисдикції Державної Ради,вказуючи, зокрема, що не було зрозуміло, чи були коли-небудь опубліковані відповідні документи для цього рішення. Суд установив, що ця скарга була подана поза межами строку для оскарження, і зазначив, що оприлюднення в мережі «Інтернет»становило підходящу публікацію, що відповідала закону, Конвенції та усталеній практиці. Суд, зокрема, підкреслив, що Розпорядження про електронні повідомлення, яким було передбачено інтернет-повідомлення, уже набрало законної сили.
Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 8 Конвенції,заявники, зокрема, скаржилися, що ,повідомляючи про проєкт рішення та саме рішення про надання дозволу лише онлайн, органи влади порушили їхнє право на доступ до суду, оскільки вони не були обізнані як про проєкт рішення, так і про саме рішення.
Оцінка Суду
ЄСПЛ нагадав, що право на доступ до суду може бути обмежено з урахуванням того, що цей доступ залежить від регулювання державою.ЄСПЛ погодився, що електронна комунікація між органами влади та громадянами може сприяти досягненню мети більшої доступності та кращого функціонування державної служби. Однак існує ризик, що деякі громадяни можуть залишитися поза увагою.
ЄСПЛ у цій справі зазначив, що повідомлення про проєкт рішення та про саме рішення було зроблено лише в мережі «Інтернет»і що скаржник міг би оскаржити це рішення лише втому разі, якщо він уже висловив свою думку. Проте, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, висвітлювалась у місцевих газетах на час її запровадження, ЄСПЛ встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.
Тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції в цьому разі не було.
Висновок
Відсутність порушення пункту 1статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 16 лютого 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.