Місцевий суд, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою і засудив за ч. 1 ст. 110 КК особу, яка відправила раніше знайомому їй міському голові м. Чернігова на мобільний телефон повідомлення, що мали спонукати його вжити заходів до припинення спротиву російським окупантам, здачі м. Чернігова російським військам та фактичного переходу міста під юрисдикцію рф.
У касаційній скарзі засуджена вказувала, що оскаржувані рішення не містять чіткого викладу всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в обвинуваченні, визнаному судами доведеним, не зазначено часу та місця його вчинення.
Верховний Суд зауважив, що диспозиція ч. 1 ст. 110 КК не містить таких обов’язкових ознак як час та місце вчинення злочину, вони перебувають поза межами складу цього злочину і на кримінально-правову кваліфікацію вчиненого не впливають.
Засуджена не вказувала про порушення судом першої інстанції норми ч. 3 ст. 349 КПК та не заперечувала щодо наданих нею раніше показань про час та місце надіслання голові м. Чернігова повідомлення. Таким чином, Верховний Суд встановив, що засуджена чітко розуміла суть пред’явленого їй обвинувачення, а тому доводи касаційної скарги про протилежне Суд відхилив.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС від 05.12.2023 у справі №750/2292/22 (провадження № 51-4245км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/115508695
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.