У зв’язку з російською збройною агресією значно збільшилася кількість кримінальних проваджень щодо злочинів проти основ національної безпеки.
Про це зазначив Герман Анісімов, суддя Верховного суду, повідомляє прес-служба Судової влади.
Суддя зазначив, що під час розгляду кожного конкретного кримінального провадження принципово важливо зосереджуватися на ознаках суб’єктивної сторони вчиненого діяння. За його словами, фактично судову практику починають формувати органи досудового розслідування, оскільки від того, яким чином вони визначають фабулу, формулювання обвинувачення, значною мірою залежить розгляд певного кримінального провадження в суді. А судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який надійшов до суду.
Доповідач зауважив, що всі злочини проти основ національної безпеки України вчиняються з прямим умислом. Водночас обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони, попри те, що вони не зазначені в змісті тієї чи іншої статті, є спеціальний мотив (антидержавницький мотив – вчинити діяння на шкоду інтересам України) та мета (заподіяти шкоду національній безпеці України).
Крім того, суддя ККС ВС звернув увагу на ч. 6 ст. 111-1 КК України, якою передбачено відповідальність за організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активну участь у таких заходах.
За його словами, передбачені дії, безумовно, спрямовані проти основ національної безпеки. А вказівка «за відсутності ознак державної зради» фактично свідчить про те, що діяння кваліфікуються за ч. 6 ст. 111-1 КК України тільки тоді, коли вони вчиняються іноземцем, особою без громадянства.
Якщо громадянин України вчиняє дії, передбачені ч. 6 ст. 111-1 КК України, то є всі підстави стверджувати, що в його діях наявні ознаки державної зради. Адже іншого розмежування ст. 111 та ч. 6 ст. 111-1 КК України, ніж за ознаками суб’єкта злочину, тут провести неможливо.
Що стосується розмежування ч. 7 ст. 111-1 та ст. 260 КК України «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань», то доповідач зазначив таке. Якщо говорити про участь у не передбачених законом воєнізованих або збройних формуваннях, то ст. 260 КК України застосовується лише в тому разі, коли йдеться не про воєнний стан чи збройний конфлікт.
На думку судді ККС ВС, в умовах воєнного стану створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань має отримувати кримінально-правову оцінку як державна зрада (ст. 111 КК України), так само як і участь у бойових діях: у складі формувань, вказаних у диспозиції ч. 7 ст. 111-1 КК України, або через надання допомоги у їх веденні шляхом сприяння вирішенню конкретних бойових завдань. Водночас сама участь у таких формуваннях – за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора.
Герман Анісімов також наголосив, що в цій нормі мова не йде про участь у російських збройних силах. Якщо особа вступає в лави збройних сил рф, то її дії мають бути оцінені як державна зрада.