Захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Право дитини на спадок: законодавчі привілеї та договірний аспект. Виклики воєнного часу» провела у Вищій школі адвокатури НААУ Лариса Гретченко – адвокат, медіатор, керівник Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ провела для адвокатів.
Під час вебінару розглянути законодавчі засади та практичні аспекти спадкування:
- особами, зачатими за життя спадкодавця (дитиною, народженою в майбутньому);
- дітьми, народженими у зареєстрованому шлюбі та поза шлюбом;
- малолітніми, неповнолітніми дітьми, з відмінностями їх спадкових прав за віковим цензом;
- неповнолітніми, яким надана повна цивільна дієздатність;
- повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця;
- пасинками, падчерками, особами, що були на утриманні спадкодавця;
- усиновленими дітьми та дітьми з прийомних сімей.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Види спадкування (ст. 1217 ЦК):
- за заповітом
- за законом.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути (ст. 1222 ЦК):
- – фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини,
- – особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.
Склад спадщини відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України включає усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця не входять до складу спадщини, їх перелік визначений ст. 1219 ЦК України.
Аналізуючи положення цієї правової норми, Лариса Гретченко звернула увагу на те, що після смерті платника аліментів до спадкоємця переходить обов’язок сплатити заборгованість з невиплачених аліментів, а не сам обов’язок зі сплати аліментів.
Розкриваючи право на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК) як один з законодавчих привілеїв спадкування дітьми лектор відзначила наступне.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця – спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
Перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК , є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11.02.2014 року № 1-рп/2014, справа № 1-1/2014, права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані особами з інвалідністю в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Приділено увагу черговості спадкування за законом (ст. 1258 ЦК) та проаналізовано належність до них дітей, зокрема:
Перша черга – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті;
Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця;
Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця;
Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як 5-ть років до часу відкриття спадщини
П’ята черга – інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Зміна черговості одержання права на спадкування за нотаріально посвідченим договором не може порушити права спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.
Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
Щодо спадкування внуками, правнуками, племінниками спадкодавця – лектором роз’яснено практику правозастосування ст. 1266 ЦК України, а також наведено приклади спадкової трансмісії за участі дітей. (ст. 1276 ЦК)
Спадкування усиновленими та усиновлювачами: ст. 1260 ЦК
У разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі – з другого, прирівнюються до родичів за походженням.
Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії.
Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв’язок між усиновленим та його бабою, дідом, братом та сестрою за походженням, то у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги.
Презумпція автоматичного прийняття спадщини пов’язує виникнення права на спадкування у день відкриття спадщини і означає, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину в силу прямого припису закону. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ст. 1268 ЦК)
Набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв’язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК.
Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у ч. 3, ч. 4 ст. 1269 ЦК слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу.
Право на відмову від прийняття спадщини: ст. 1273 ЦК
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
Під час вебінару проаналізовано питання укладення спадкового договору за участі чи в інтересах дитини. (ст. 1302 ЦК) Підкреслено, що договір має враховувати особливості участі дитини, потребує згоди батьків і органу опіку піклування залежно від вікового цензу.
Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов’язкову частку.
Вплив війни на спадкові правовідносини за участі дітей:
- підтвердження факту смерті (загибелі) спадкодавця;
- підтвердження факту народження дитини спадкодавця;
- встановлення фактів родинних відносин та інших фактів, що мають юридичне значення у справах про спадкування;
- зруйноване майно у складі спадкової маси;
- втрата правоустановчих документів;
- втрата документів, що підтверджують родинний статус зі спадкодавцем.
Судові справи, на вирішення яких впливає обставина прийняття/неприйняття спадщини дитиною:
- Спадкові спори (про визначення додаткового строку для прийняття спадщини; про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та інші)
- Справи про захист права власності ( про скасування свідоцтва про право на спадщину та держ реєстрації на нерухоме майно та інші)
- Різноманітні категорії сімейних спорів
- Встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В огляді тематичної судової судової практики здійснено огляд:
- Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 “Про судову практику у справах про спадкування” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text
- З практики лектора – рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.10.2017 року, справа № 404/4175/16-ц про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною через помилку дитини щодо батьківства спадкодавця https://reyestr.court.gov.ua/Review/69269377
- Правових позицій і висновків ВС/КЦС у спадкових спорах та пов’язаних з ними справах.