Гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету: відступ ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо відсутності правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі, визначивши, що гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, а тому відмова КСУ в перерахунку та виплаті судді КСУ заробітної плати, відпускних, компенсації за невикористану відпустку, довічного грошового утримання, вихідної допомоги, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного на підставі частини другої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року No 2862-XII «Про статус суддів» та пункту 1 Постанови КМУ від 30 червня 2005 року No 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України», а саме 80 відсотків від посадового окладу голови КСУ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.

23 червня 2021 року Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України (далі – КСУ), треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна казначейська служба України, про стягнення недоотриманих коштів, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 18 жовтня 1996 року працював суддею, секретарем Колегії суддів КСУ.

Рішенням VII з’їзду суддів України від 03 листопада 2005 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді КСУ у відставку у зв’язку із закінченням строку повноважень.

Відповідно до довідки КСУ від 10 листопада 2006 року, виданої судді КСУ у відставці ОСОБА_1, його заробітна плата на час звільнення з посади становила 9 639,31 грн і складалася з: посадового окладу в розмірі 1 195 грн; доплати за кваліфікаційний клас (вищий) у сумі 400 грн, надбавки за вислугу років (40 %) у розмірі 638 грн, надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці (90 %) у розмірі 2 009,70 грн, надбавки за високі досягнення в праці та виконання
особливо важливої роботи (75 %) у розмірі 1 196,25 грн, надбавки за напруженість і складність роботи (90 %) у розмірі 1 435,50 грн, надбавки за таємність (15 %) у розмірі 179,25 грн, надбавки за вчену ступінь (15 %) у розмірі 179,25 грн, надбавки за почесне звання «Заслужений юрист України» (30 %) у розмірі 478,50 грн, щомісячної премії (25 %) у розмірі 1 927,86 грн. Одночасно позивачу як судді, який мав право на відставку та продовжував працювати на посаді, виплачувалось довічне грошове утримання судді в розмірі 8 675,38 грн (90 % заробітної плати).

Вважаючи, що виплата щомісячної надбавки за вислугу років за період з 01 січня по 31 травня 2005 року та заробітної плати, відпускних, додаткового окладу до відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористану відпустку, довічного грошового утримання, вихідної допомоги за період з 01 червня по 03 листопада 2005 року проведені у неналежних розмірах, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно із частиною четвертою статті 44 Закону No 2862-XII (тут і далі – у редакції,
чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки – 10 відсотків, понад 5 років – 15, понад 10 років – 20, понад 15 років – 25, понад 20 років – 30, понад 25 років – 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Пізніше у часі законодавець підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28 грудня 2007 року No 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон No 107-VI) вніс зміни до частини четвертої статті 44 Закону No 2862-XII, відповідно до яких змінено порядок нарахування суддям щомісячної надбавки за вислугу років (замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи передбачено її обчислення у тих самих відсотках, але від посадового окладу судді).

Рішенням КСУ від 22 травня 2008 року No 10-рп/2008 положення пункту 61 розділу ІІ Закону No 107-VI визнано неконституційними.

КСУ визнав, що за Законом No 2862 -XII обчислення щомісячної надбавки за вислугу років мало здійснюватися від загальної суми щомісячного заробітку судді.

Відповідно до положень пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 1996 року No 1350 «Про забезпечення діяльності Конституційного
Суду України» (далі – Постанова No 1350) надбавка за особливий характер роботи та інтенсивність праці обраховується з посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас та вислугу років.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що надбавки,
розмір яких встановлюється з урахуванням надбавки за вислугу років (надбавка
за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 90 відсотків
посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та вислугу років), до щомісячного заробітку судді, з якого обчислюється надбавка за вислугу років, не включаються, а їх розмір обчислюється після встановлення розміру надбавки за вислугу років.

Так, з 01 січня по 31 травня 2005 року позивач повинен був отримувати заробітну плату, яка складається, зокрема, з надбавки за вислугу років (40 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас) у розмірі 2 531,88 грн; надбавки за особливий характер роботи та інтенсивність праці (90 % від суми посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас та надбавки за вислугу років) в розмірі 3 714,19 грн.

Загальна сума щомісячної заробітної плати позивача за період з 01 січня по 31 травня 2005 року мала становити 12 575,76 грн. Загальна сума заробітної плати (надбавки за вислугу років), що недоплачена позивачу за період з 01 січня по 31 травня 2005 року, становила 14 576,47 грн.

Велика Палата Верховного Суду вважає такий розрахунок обґрунтованим, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині є правильним.

Частиною першою статті 29 Закону України «Про Конституційний Суд України» було встановлено, що судді КСУ одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів.

Частиною другою статті 44 Закону No 2862-XII було визначено, що розміри
посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

30 червня 2005 року Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв постанови No 513 і 514. У пункті 1 Постанови No 513 Кабінет Міністрів України установив, зокрема, що посадовий оклад Голови КСУ становить 15, заступника Голови – 12,8 розміру мінімальної заробітної плати.

Ці постанови набрали чинності з 01 червня 2005 року.

Таким чином, у зв’язку зі змінами умов оплати праці Голови КСУ, передбаченими Постановою No 513, та враховуючи зазначені вище положення частини другої статті 44 Закону No 2862-XII, у суддів КСУ з 01 червня 2005 року виникло право на новий обрахунок заробітної плати.

З огляду на те, що гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, Велика Палата Верховного Суду визнає необґрунтованим висновок Верховного Суду України та Верховного Суду у складі
колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який покладено в основу рішення суду апеляційної інстанції в цій справі, про те, що оскільки в період з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року жодних змін ні в об’ємі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів України (крім посадових осіб, зазначених у постановах No 513 та 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.

Відмова КСУ в перерахунку та виплаті позивачу заробітної плати, відпускних,
компенсації за невикористану відпустку, довічного грошового утримання, вихідної допомоги виходячи з розміру посадового окладу, визначеного на підставі частини другої статті 44 Закону No 2862-XII та пункту 1 Постанови No 513, а саме 80 відсотків від посадового окладу голови КСУ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Водночас, задовольняючи позов у частині стягнення з КСУ на користь позивача
недоплачених сум заробітної плати, відпускних, компенсації за невикористану
відпустку, довічного грошового утримання, вихідної допомоги за період з 01 червня по 03 листопада 2005 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір заробітної плати позивача як судді КСУ у відставці повинен був визначатися з урахуванням Постанови No 865.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим цей висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову No 865, якою
затвердив схеми посадових окладів керівників та суддів КСУ, Верховного Суду
України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів.

Проте згідно з пунктом 5 Постанови No 865 ця постанова набирає чинності з 01 січня 2006 року.

Внаслідок цього з 01 червня 2005 року до 01 січня 2006 року оклади суддів усіх судів України не відповідали вимогам статті 44 Закону No 2862-XII.

Оскільки постановою від 16 травня 2007 року Вищий адміністративний суд України визнав незаконним пункт 5 Постанови No 865 у редакції до часу набрання чинності постановою від 31 грудня 2005 року No 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 р. No 865» (далі – Постанова No 1310), то у Кабінету Міністрів України не було підстав для виконання постанови цього суду від 16 травня 2007 року, а у КСУ та судів загальної юрисдикції не виникло підстав для застосування Постанови No 865 при обрахунку заробітної плати суддів з 01 червня 2005 року.

Отже, посадовий оклад позивача як судді КСУ в період з 01 червня по 03 листопада 2005 року повинен був визначатися на підставі частини другої статті
44 Закону No 2862-ХІІ та пункту 1 Постанови No 513 і становити 12 розмірів
мінімальної заробітної плати (15 розмірів мінімальної заробітної плати х 80 %).

Суд першої інстанції навів відповідні розрахунки заробітної плати, відпускних,
компенсації за невикористану відпустку, довічного грошового утримання,
вихідної допомоги позивача за період з 01 червня по 03 листопада 2005 року,
визначивши посадовий оклад позивача у розмірі 12,5 мінімальної заробітної плати, а також помилково включив до відповідних обрахунків надбавку за напруженість і складність роботи в розмірі 90 % від суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, щомісячну премію в розмірі 25 % від суми посадового окладу та всіх надбавок.

У зв’язку з перерахунком заробітної плати позивача підлягають також перерахунку його відпускні, додатковий оклад до відпустки, компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, довічне грошове утримання та вихідна допомога.

Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 23 червня 2021 року у справі No 826/16464/13-а можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98728790.