ГПК не надає суду права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості й не зобов’язує стягувача наводити причини втрати наказу

За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов’язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу в стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

КГС ВС розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу АТ «Креді Агріколь Банк» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі No 18/1147/11 за позовом АТ «Креді Агріколь Банк» до ТОВ «Технокомерс
ЛТД» про стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Господарський суд Полтавської області рішенням від 01.07.2011 у справі No 18/1147/11 позов задовольнив частково, cтягнув з ТОВ «Технокомерс ЛТД» на користь АТ «Креді Агріколь Банк» 423 745,11 грн заборгованості.

На виконання зазначеного рішення Господарським судом Полтавської області 14.07.2011 видано відповідний наказ.

02.02.2021 АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося до суду із заявою про видачу
дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі No 18/1147/11.

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 08.02.2021 відмовив у задоволенні заяви, в якій виснував таке.

Можливість видачі дубліката наказу судом відповідно до норми підпункту 19.4
пункту 19 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України залежить від того, чи не закінчився строк, встановлений для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з наданою АТ «Креді Агріколь Банк» копією наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 у справі No 18/1147/11 «наказ дійсний до пред’явлення до 14.07.2012», тобто строк пред’явлення наказу до виконання
сплив 15.07.2012, і заявником не надано доказів на підтвердження пред’явлення
в межах зазначеного строку наказу до виконання.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.04.2021 ухвалу
Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі No 18/1147/11
змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині зазначену ухвалу залишив без змін.

Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції вказав на помилковий висновок суду першої інстанції про відмову у видачі дубліката виконавчого документа з підстав звернення заявника після спливу строку його пред’явлення до виконання з огляду на обставини переривання строку пред’явлення виконавчого
документа до виконання.

Водночас, відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу, господарський апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять
доказів на підтвердження факту втрати виконавчого документа у цій справі
правоохоронними органами.

На його переконання обставини щодо відсутності у стягувача виконавчого
документа у цій справі через його вилучення правоохоронними органами в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не свідчать про його втрату, як про це помилково зазначав позивач у своїй заяві про видачу дубліката наказу.

ОЦІНКА СУДУ

Скасовуючи оскаржувані судові рішення та задовольняючи заяву АТ «Креді Агріколь Банк» про видачу дубліката наказу Господарського суду Полтавської
області від 14.07.2011 No 18/1147/11, КГС ВС зазначив таке.

Дублікат виконавчого документа – це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою “Дублікат”.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу
дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення,
викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу
дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов’язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов’язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов’язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред’явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено в постановах КГС ВС
від 10.04.2018 у справі No 24/234, від 10.09.2018 у справі No 5011-58/9614-2012,
від 21.01.2019 у справі No 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі No 5023/1702/12,
від 11.11.2019 у справі No 5/229-04, від 01.04.2020 у справі No 916/924/16, від 18.06.2020 у справі No 24/262, від 03.08.2020 у справі No 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі No 19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України протягом строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов’язковому з’ясуванню підлягають обставини дотримання заявником
строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою в межах строку, встановленого для пред’явлення його до виконання. Натомість, коли строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ВП ВС від 21.08.2019 у справі No 2-836/11).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказ Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 у справі No 18/1147/11 був пред’явлений до виконання у визначені законом строки. Водночас 16.08.2019 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність майна, на яке можна звернути стягнення та відмову стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення.

Тож строк пред’явлення виконавчого документа у цій справі переривався, у зв’язку з чим він може бути поданий для примусового виконання повторно в строк до 16.08.2022, про що також зазначено в постанові приватного виконавця
від 16.08.2019.

За висновком суду апеляційної інстанції, з яким погодився КГС ВС, стягувач із заявою про видачу дубліката наказу у цій справі звернувся до суду 02.02.2021, тобто в межах строку для пред’явлення його до примусового виконання.

Проте, зазначаючи про відсутність підстав для видачі дубліката наказу у цій справі, господарський апеляційний суд виходив з того, що обставини щодо відсутності у стягувача виконавчого документа через його вилучення правоохоронними органами в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не свідчать про його втрату.

КГС ВС визнав такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на таке.

У заяві про видачу дубліката наказу позивач наголошував, що на його численні звернення до правоохоронних органів тимчасово вилучені документи, зокрема оригінал наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 у справі No 18/1147/11, йому повернуті не були.

Посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження
факту втрати виконавчого документа у цій справі правоохоронними органами, суд апеляційної інстанції помилково не врахував того, що можливість видачі дубліката виконавчого документа процесуальним законом пов’язується безпосередньо з обставиною втрати такого виконавчого документа самим стягувачем, що і відбулося у спірному випадку, а не з доведенням ним обставин фактичної втрати цього виконавчого документа іншими особами (фізичного знищення документа, викрадення, загублення тощо).

Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на статтю 303 КПК України,
відповідно до пункту 1 частини першої якої бездіяльність слідчого прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений
цим Кодексом строк, може бути оскаржена під час досудового розслідування, КГС ВС визнала безпідставним.

Суд касаційної інстанції наголосив, що звернення стягувача до суду першої інстанції із заявою про видачу дубліката наказу у цій справі передусім обумовлено фактом втрати цього наказу самим стягувачем як стороною виконавчого провадження за наслідком неповернення його приватним виконавцем, а не як учасником кримінального провадження, для захисту прав яких КПК України передбачено інші спеціальні процедури.

Основними засадами судочинства є, зокрема, обов’язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (статті 129, 129-1 Конституції України).

Для отримання дубліката наказу, виданого на виконання чинного рішення (а іншого не доведено), стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу
наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документа, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є лише виконання чинного судового рішення.

Ухвалюючи у справі No 18/1147/11 судові рішення про відмову у видачі дубліката судового наказу з підстав спливу строку пред’явлення виконавчого
документа до виконання (суд першої інстанції) та недоведеності обставин фактичної втрати виконавчого документа правоохоронними органами (висновок суду апеляційної інстанції), суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин приписи Закону України «Про виконавче провадження», який підлягав застосуванню, та порушили норми Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, процесуального закону (статей 18, 236, підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України) щодо обов’язковості судового рішення.

Тож КГС ВС визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо
відсутності підстав для задоволення заяви ПАТ «Креді Агріколь Банк» про видачу дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі No 18/1147/11.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15 липня 2021 року у справі No 18/1147/11 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98327163.

Див. також правові позиції, викладені в постановах КГС ВС від 20 липня 2021 року у справі No 910/20594/15, від 13 вересня 2021 року у справі No 922/4576/15,
від 23 грудня 2021 року у справі No 910/26303/14, від 24 січня 2022 року у справі
No 18/113-53/81, від 16 лютого 2022 року у справі No 10/246, від 16 травня 2022 року у справі No 5023/3220/11, від 4 серпня 2022 року у справі No 21/5005/2686/2012.