Ірина МОСТОВА, старший партнер адвокатського об’єднання «КРІДЕНС ПАРТНЕРС», спеціально для інформаційного агентства ADVOKAT POST.
НАЗК повинно вносити обов’язкові для виконання приписи у разі виявлення корупційного порушення.
Проте початковий досвід правозастосування ще колегіального НАЗК виявив обмеженість застосування цього інструменту примусової доброчесності: слабеньку гайку закрутить, але на міцнішій зламається.
До прикладу, поширеним було порушення вимог щодо передачі корпоративних прав (протягом 30 днів після вступу на посаду корпоративні права необхідно передати в управління). І якщо на державних службовців приписи діяли, то на народних депутатів – ні.
Справа в тому, що припис вноситься «керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації», що є тим самим «the devil is in the details» (англ.: «диявол ховається в деталях»). Законодавство однозначно визначає – НАЗК може внести припис виключно керівнику органу.
Тому, стосовно виявлених порушень державними службовцями за приписами колегіального НАЗК проводилися службові розслідування і винних притягали до дисциплінарної відповідальності, а у випадках з народними депутатами – покладалися лише на їх власне розуміння доброчесності.
Щоб удосконалити процедуру внесення приписів розробили зміни до законодавства, проте ніхто не був зацікавлений в їх схваленні. Сьогодні попередні напрацювання не використовуються у НАЗК, покладаються на отримання власного досвіду.
Як наслідок, маємо «танок на граблях»:
- 14 червня НАЗК внесло Кабінету Міністрів України припис з вимогою скасувати укладений контракт з головою правління НАК «Нафтогаз України» Юрієм Вітренком (посилання: https://bit.ly/3jA85Mh).
Підставою для припису стали виявлені за результатами перевірки НАЗК порушення статті 26 Закону України «Про запобігання корупції» (перевірку розпочали 30 квітня – наступного дня після призначення – і завершили з внесенням припису за 6 тижнів);
- 18 червня дія припису НАЗК була зупинена в зв’язку із її оскарженням в Окружному адміністративному суді міста Києва (посилання: https://bit.ly/366sjVQ);
- 01 липня НАЗК внесло голові наглядової ради НАК «Нафтогаз України» припис з вимогою припинити контракт з Юрієм Вітренком.
Не беремося оцінювати чи мало місце порушення, для цього потрібно вивчати матеріали справи. Але те, яким чином НАЗК намагається реалізувати наявні в них повноваження, не можна залишити без уваги.
Закон не випадково визначив, що адресатом припису НАЗК є керівник органу, адже за його невиконання передбачена адміністративна відповідальність – невиконання законних вимог (приписів) НАЗК тягне за собою накладення штрафу за статтею 188-46 КУпАП.
Прем’єр-Міністр України та голова наглядової ради не є керівниками органу/підприємства/установи/організації. Уряд та наглядова рада приймають рішення колегіально, прем’єр та голова наглядової ради не несуть відповідальності за прийняті у складі цих колегіальних органів рішення, а відтак об’єктивно не можуть забезпечити виконання припису і не можуть нести відповідальність за його невиконання.
Не піддаючи сумніву професійні якості, приходимо до висновку, що команда сьогоднішнього НАЗК шукала швидкі рішення з використанням наявних можливостей. Напевне, тому НАЗК й не зверталося до суду з вимогою про розірвання контракту, як того власне й вимагає закон.
При цьому ще 12 квітня 2021 року почало повну перевірку декларації Юрія Вітренка (посилання: https://bit.ly/3jAeVBn).
Не кийком, то дрючком, як то кажуть. А ми стежимо далі за подіями і міркуємо над вічним питанням: «Cui prodest?».