Порука – це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа
(поручитель) поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого
обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання
боржником (стаття 553 ЦК України).
На відміну від договору застави, яка надає кредиторові переважне право перед
іншими кредиторами боржника задовольнити свої вимоги з вартості заставленого майна, за договором поруки кредитор поряд з боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника.
ЦК України встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо
інше не обумовлено в договорі. Тобто викладена норма є диспозитивною. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не визначено в договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а саме за сплату основного боргу, відсотків, неустойки, збитків, витрат на стягнення боргу тощо. Звичайно, при цьому обсяг відповідальності поручителя не може перевищувати обсяг відповідальності боржника.
Порукою, згідно із законодавством України, може забезпечуватися лише дійсна
вимога, а не та, що може з’явитися в майбутньому. Договір поруки укладається як фізичними, так і юридичними особами. У деяких випадках укладення договору поруки може прямо передбачатися в законі.
У разі о тримання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це
боржника, а в разі пред’явлення до нього позову – подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов’язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
До поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечені порукою, переходять усі
права кредитора у цьому зобов’язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його
виконання. Якщо поручителів декілька, то до кожного з тих, хто виконав
зобов’язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов’язку, що він виконав.
Якщо боржник сам виконав зобов’язання, забезпечене порукою, він повинен
негайно повідомити про це поручителя.
Аналіз практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин за договором поруки, свідчить, що у вирішенні названої категорії спорів не виникає особливих проблем.