Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали прокурора невинуватим та виправдали за ч. 3 ст. 368 КК.
Постановою ККС ВС ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За результатами нового розгляду апеляційний суд визнав винуватим і засудив прокурора за ч. 3 ст. 368 КК.
У касаційній скарзі захисник вказує, що зібрані органом досудового розслідування докази є недопустимими, оскільки досудове розслідування здійснювалося ДБР м. Києва, а не м. Миколаєва.
Позиція ККС
залишено без зміни вирок апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вказав, що це питання вже було предметом аналізу ВС і колегія суддів погоджується із викладеною раніше позицією ККС у цьому провадженні. Так, у постанові від 09.01.2024 ККС щодо дотримання правил підслідності у цьому провадженні дійшов висновку про відсутність порушень цих правил.
В ході нового розгляду суд апеляційної інстанції з врахуванням актуальної судової практики касаційного суду та з дотриманням положень ст. 439 КПК детально проаналізував аргументи прокурора щодо незгоди з висновками місцевого суду про порушення правил підслідності у цьому провадженні та дійшов переконливого висновку про їх невмотивованість.
Інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК. Водночас забезпечення ефективного розслідування і, як складова цієї діяльності, визначення органу розслідування є по суті управлінською діяльністю прокурора, у якого можуть бути різні підстави для передачі справи тому
чи іншому органу. Це можуть бути відомості про особисту зацікавленість посадових осіб «правильного» органу розслідування в результатах справи, і їхня функціональна залежність від сторін у справі, відсутність достатнього досвіду, ресурсів та інформації в того органу, який має проводити розслідування за визначеною законом підслідністю тощо (постанова від 30.01.2024 у справі № 725/1375/19).
Нормативна вимога проведення процесуальних дій уповноваженими субєктами покликана забезпечити вчинення цих дій кваліфікованими особами, які виконують свої професійні обовязки в умовах передбаченого законом контролю і у визначений правовий спосіб.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 216 КПК кримінальні правопорушення вчинені працівником правоохоронного органу підслідні слідчим органів державного бюро розслідувань, які і проводили досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
У касаційних скаргах сторона захисту не вказала, яким чином на допустимість зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів впливає факт розслідування кримінального правопорушення слідчим ДБР м. Києва, а не м. Миколаєва з огляду на те, що КПК встановлює однакові правила збирання доказів для усіх органів, які уповноважені здійснювати досудове розслідування.
Розслідування корупційних правопорушень, особливо тих, у яких фігурантом є працівник правоохоронного органу, має свої особливості, які пов’язані також із забезпеченням конфіденційності розслідування і перешкоджанням можливого витоку інформації.
Суд не вбачає порушень правил підслідності за обставин, коли досудове розслідування здійснюється іншим територіальним підрозділом, однак в межах компетенції одного органу досудового розслідування.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 12.08.2025 у справі № 941/1790/20 (провадження № 51-3879км23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/129497027
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.